Йов 38
1 Тоді відповів Господь Йову із бурі й сказав:
Then did the Lord address Job out of the storm-wind, and said,
2 „Хто́ то такий, що зате́мнює раду слова́ми без розуму?
Who is this that casteth darkness [on my] counsel by words without knowledge?
3 Підпережи́ но ти сте́гна свої, як мужчи́на, а Я буду питати тебе, — ти ж Мені поясни!
Do but gird up like a mighty man thy loins: and I will ask thee, and do thou inform me.
4 Де́ ти був, коли землю осно́вував Я? Розкажи, якщо маєш знання́!
Where wast thou when I laid the foundations of the earth? tell it, if thou hast any understanding [of it].
5 Хто осно́ви її положив, чи ти знаєш? Або хто́ розтягнув по ній шнура?
Who fixed her measurements, if thou knowest it? or who stretched the measuring-line over her?
6 У що підстави її позапу́щувані, або хто́ поклав камінь нарі́жний її,
Upon what are her foundation-pillars placed at rest? or who laid her corner-stone:
7 коли ра́зом співали всі зо́рі пора́нні та радісний о́крик здіймали всі Божі сини?
When altogether sang the morning stars in gladness, and shouted for joy all the sons of God?
8 І хто море воро́тами загороди́в, як воно виступа́ло, немов би з утро́би вихо́дило,
And who closed up with doors the sea, when, issuing forth, it came out of the deep bosom of the earth?
9 коли хмари поклав Я за одіж йому, а імлу́ — за його пелюшки́,
When I made the clouds its garment, and thick fog its swaddling-cloth,
10 і призна́чив йому Я границю Свою та поставив засу́ва й воро́та,
And when I decreed for it my law, and set [for it] bars and doors,
11 і сказав: „Аж досі ти ді́йдеш, не далі, і тут ось межа́ твоїх хвиль гордови́тих?“
And said, Thus far mayest thou come, but no farther; and here shall be stayed [thy strength] in the pride of thy waves?
12 Чи за своїх днів ти наказував ра́нкові? Чи досві́тній зорі́ показав її місце,
Didst thou ever, in all thy days, command the morning; didst thou ever assign the morning-dawn its place:
13 щоб хапа́лась за кі́нці землі та поси́пались з неї безбожні?
That it might lay hold of the ends of the earth, so that the wicked might be shaken out therefrom?
14 Земля змі́нюється, мов та глина печа́тки, і стають, немов о́діж, вони!
She is changed as the sealing-clay: and [all things] stand as though newly clad.
15 І нехай від безбожних їх світло віді́йметься, а високе раме́но злама́ється!
And from the wicked is their light withdrawn, and the high-raised arm is broken.
16 Чи ти схо́див коли аж до мо́рських джере́л, і чи ти перехо́джувався дном безодні?
Didst thou ever penetrate as far as the springs of the sea? or wander through the bottom of the deep?
17 Чи для тебе відкриті були брами смерти, і чи бачив ти брами смерте́льної тіні?
Were the gates of death ever laid open unto thee? or canst thou see the doors of the shadow of death?
18 Чи широкість землі ти оглянув? Розкажи, якщо знаєш це все!
Hast thou a clear understanding of the breadth of the earth? Tell it, if thou knowest it all.
19 Де́ та доро́га, що світло на ній пробуває? А те́мрява — де її місце,
Where is the way [to the spot where] the light dwelleth? and the darkness—where is its place,
20 щоб узяти її до границі її, і щоб знати стежки́ її дому?
That thou mightest take each to its boundary, and that thou mightest mark the pathways to its house?
21 Знаєш ти, бо тоді народився ж ти був, і велике число твоїх днів!
Thou [surely] knowest it; because thou wast then born, and the number of thy days is great!
22 Чи дохо́див коли ти до схо́ванок снігу, і схо́ванки граду ти бачив,
Didst thou ever enter into the treasuries of the snow? or canst thou see the treasuries of the hail,
23 які Я тримаю на час лихолі́ття, на день бо́ю й війни?
Which I have reserved for the time of distress, for the day of fight and battle?
24 Якою дорогою ді́литься вітер, розпоро́шується по землі вітере́ць?
Where is the way [to the spot where] the light divideth itself, [where] the east wind is scattered over the earth?
25 Хто для зливи прото́ку прові́в, а для громови́ці — дорогу,
Who hath divided off watercourses for the overflowing rain, and a way for the lightning [that is followed by] thunders,
26 щоб дощи́ти на землю безлюдну, на пустиню, в якій чоловіка нема,
To bring rain on a land, void of men; on a wilderness wherein no son of earth [is found];
27 щоб пустиню та пущу наси́чувати, і щоб забезпе́чити ви́хід траві?
To satisfy waste and desolate lands; and to promote the growth of the tender grass?
28 Чи є ба́тько в доща, чи хто кра́плі роси́ породи́в?
Hath the rain a father? or who hath begotten the drops of the dew?
29 Із чиєї утро́би лід вийшов, а і́ній небесний — хто його породив?
Out of whose womb cometh forth the ice? and the hoary frost of heaven—who giveth birth to it?
30 Як камінь, тужа́віють води, а пове́рхня безо́дні ховається.
[When] like a stone the waters are congealed, and the face of the deep is bound in fetters?
31 Чи зв'яжеш ти за́в'язки Волосожа́ру, чи розв'я́жеш віжки́ в Оріо́на?
Canst thou bind together the chains of the Pleiades, or loosen the bands of Orion?
32 Чи ви́ведеш ча́су свого Зодія́ка, чи Во́за з синами його попрова́диш?
Canst thou bring forth the constellations of the zodiac, each in its season? or canst thou guide the Bear with its young?
33 Чи ти знаєш уста́ви небе́с? Чи ти покладе́ш на землі їхню вла́ду?
Knowest thou the laws of heaven? or dost thou appoint its rule on the earth?
34 Чи піді́ймеш свій голос до хмар, — і багато води тебе вкриє?
Canst thou lift up to the clouds thy voice, that the abundance of waters may cover thee?
35 Чи бли́скавки ти посилаєш, і пі́дуть вони, й тобі скажуть „Ось ми“?
Canst thou send out lightnings, that they may go, and say unto thee, Here are we?
36 Хто мудрість вкладає людині в нутро́? Або — хто́ дає се́рцеві розум?
Who hath put wisdom in the dark clouds? or who hath given understanding to the bright meteors?
37 Хто мудрістю хмари зрахує, і хто може затримати небесні посу́ди,
Who ordaineth the skies with wisdom? or who emptieth out the bottles of heaven.
38 коли по́рох зливається в зли́вки, а кавалки злипаються?
When the dust is poured out as molten metal, and the clods are made to cleave fast together?
39 Чи здо́бич левиці ти зловиш, і заспоко́їш життя левчукі́в,
Dost thou hunt for the lioness her prey? and suppliest thou the food for the young lions,
40 як вони по лего́вищах ту́ляться, на ча́тах сидять по куща́х?
When they are couched in their lairs, rest in the thicket, lying in wait?
41 Хто готує для кру́ка поживу його, як до Бога кричать його діти, як без ї́жі блукають вони?
Who provideth for the raven his provision? when his young ones cry unto God, and wander about for lack of food?
