Йов 38
1 Тоді відповів Господь Йову із бурі й сказав:
Tedy odpověděl Hospodin Jobovi z vichru, a řekl:
2 „Хто́ то такий, що зате́мнює раду слова́ми без розуму?
Kdož jest to, jenž zatemňuje radu řečmi neumělými?
3 Підпережи́ но ти сте́гна свої, як мужчи́на, а Я буду питати тебе, — ти ж Мені поясни!
Přepaš nyní jako muž bedra svá, a nač se tebe tázati budu, oznam mi.
4 Де́ ти був, коли землю осно́вував Я? Розкажи, якщо маєш знання́!
Kdes byl, když jsem zakládal zemi? Pověz, jestliže máš rozum.
5 Хто осно́ви її положив, чи ти знаєш? Або хто́ розтягнув по ній шнура?
Kdo rozměřil ji, víš-li? Aneb kdo vztáhl pravidlo na ni?
6 У що підстави її позапу́щувані, або хто́ поклав камінь нарі́жний її,
Na čem podstavkové její upevněni jsou? Aneb kdo založil úhelný kámen její,
7 коли ра́зом співали всі зо́рі пора́нні та радісний о́крик здіймали всі Божі сини?
Když prozpěvovaly spolu hvězdy jitřní, a plésali všickni synové Boží?
8 І хто море воро́тами загороди́в, як воно виступа́ло, немов би з утро́би вихо́дило,
Aneb kdo zavřel jako dveřmi moře, když vyšlo z života, a zjevilo se?
9 коли хмари поклав Я за одіж йому, а імлу́ — за його пелюшки́,
Když jsem mu položil oblak za oděv, a mrákotu místo plének jeho,
10 і призна́чив йому Я границю Свою та поставив засу́ва й воро́та,
Když jsem jemu uložil úsudek svůj, přistaviv závory a dvéře,
11 і сказав: „Аж досі ти ді́йдеш, не далі, і тут ось межа́ твоїх хвиль гордови́тих?“
I řekl jsem: Až potud vycházeti budeš, a dále nic, tu, pravím, skládati budeš dutí vlnobití svého.
12 Чи за своїх днів ти наказував ра́нкові? Чи досві́тній зорі́ показав її місце,
Zdaž jsi kdy za dnů svých rozkázal jitru? Ukázal-lis záři jitřní místo její,
13 щоб хапа́лась за кі́нці землі та поси́пались з неї безбожні?
Aby uchvacovala kraje země, a bezbožní aby z ní vymítáni byli?
14 Земля змі́нюється, мов та глина печа́тки, і стають, немов о́діж, вони!
Tak aby proměnu přijímala jako vosk pečetní, oni pak aby nedlouho stáli jako roucho,
15 І нехай від безбожних їх світло віді́йметься, а високе раме́но злама́ється!
A aby bezbožným zbraňováno bylo světla jejich, a rámě vyvýšené zlámáno bylo?
16 Чи ти схо́див коли аж до мо́рських джере́л, і чи ти перехо́джувався дном безодні?
Přišel-lis až k hlubinám mořským? A u vnitřnosti propasti chodil-lis?
17 Чи для тебе відкриті були брами смерти, і чи бачив ти брами смерте́льної тіні?
Jsou-li tobě zjeveny brány smrti? A brány stínu smrti viděl-lis?
18 Чи широкість землі ти оглянув? Розкажи, якщо знаєш це все!
Shlédl-lis širokosti země? Oznam, jestliže ji znáš všecku.
19 Де́ та доро́га, що світло на ній пробуває? А те́мрява — де її місце,
Která jest cesta k obydlí světla, a které místo temností,
20 щоб узяти її до границі її, і щоб знати стежки́ її дому?
Že bys je pojal v meze jeho, poněvadž bys srozumíval stezkám domu jeho?
21 Знаєш ти, бо тоді народився ж ти був, і велике число твоїх днів!
Věděl-lis tehdáž, že jsi měl se naroditi, a počet dnů tvých jak veliký býti má?
22 Чи дохо́див коли ти до схо́ванок снігу, і схо́ванки граду ти бачив,
Přišel-lis až ku pokladům sněhu? A poklady krupobití viděl-lis,
23 які Я тримаю на час лихолі́ття, на день бо́ю й війни?
Kteréž chovám k času ssoužení, ke dni bitvy a boje?
24 Якою дорогою ді́литься вітер, розпоро́шується по землі вітере́ць?
Kterými se cestami rozděluje světlo, kteréž rozhání východní vítr po zemi?
25 Хто для зливи прото́ку прові́в, а для громови́ці — дорогу,
Kdo rozdělil povodní tok, a cestu blýskání hromovému,
26 щоб дощи́ти на землю безлюдну, на пустиню, в якій чоловіка нема,
Tak aby pršel déšť i na tu zemi, kdež není lidí, na poušť, kdež není člověka,
27 щоб пустиню та пущу наси́чувати, і щоб забезпе́чити ви́хід траві?
Aby zapájel místa planá a pustá, a k zrůstu přivodil trávu mladistvou?
28 Чи є ба́тько в доща, чи хто кра́плі роси́ породи́в?
Má-liž déšť otce? A kdo plodí krůpěje rosy?
29 Із чиєї утро́би лід вийшов, а і́ній небесний — хто його породив?
Z čího života vychází mráz? A jíní nebeské kdo plodí?
30 Як камінь, тужа́віють води, а пове́рхня безо́дні ховається.
Až i vody jako v kámen se proměňují, a svrchek propasti zamrzá.
31 Чи зв'яжеш ти за́в'язки Волосожа́ру, чи розв'я́жеш віжки́ в Оріо́на?
Zdali zavázati můžeš rozkoše Kuřátek, aneb stahování Orionovo rozvázati?
32 Чи ви́ведеш ча́су свого Зодія́ка, чи Во́за з синами його попрова́диш?
Můžeš-li vyvoditi hvězdy polední v čas jistý, aneb Arktura s syny jeho povedeš-li?
33 Чи ти знаєш уста́ви небе́с? Чи ти покладе́ш на землі їхню вла́ду?
Znáš-li řád nebes? Můžeš-li spravovati panování jejich na zemi?
34 Чи піді́ймеш свій голос до хмар, — і багато води тебе вкриє?
Můžeš-li pozdvihnouti k oblaku hlasu svého, aby hojnost vod přikryla tebe?
35 Чи бли́скавки ти посилаєш, і пі́дуть вони, й тобі скажуть „Ось ми“?
Ty-liž vypustíš blýskání, aby vycházela? Zdaliž řeknou tobě: Aj teď jsme?
36 Хто мудрість вкладає людині в нутро́? Або — хто́ дає се́рцеві розум?
Kdo složil u vnitřnostech lidských moudrost? Aneb kdo dal rozumu stižitelnost?
37 Хто мудрістю хмари зрахує, і хто може затримати небесні посу́ди,
Kdo vypravovati bude o nebesích moudře? A láhvice nebeské kdo nastrojuje,
38 коли по́рох зливається в зли́вки, а кавалки злипаються?
Aby svlažená země zase stuhnouti mohla, a hrudy se v hromadě držely?
39 Чи здо́бич левиці ти зловиш, і заспоко́їш життя левчукі́в,
Honíš-liž ty lvu loupež? A hltavost lvíčat naplňuješ-liž,
40 як вони по лего́вищах ту́ляться, на ча́тах сидять по куща́х?
Když se stulují v peleších svých, ustavičně z skrýší čihajíce?
41 Хто готує для кру́ка поживу його, як до Бога кричать його діти, як без ї́жі блукають вони?
Kdo připravuje krkavci pokrm jeho, když mladí jeho k Bohu silnému volají, a toulají se sem i tam pro nedostatek pokrmu?
