Йов 37
1 Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.
“Ante esto mi corazón tiembla, latiendo rápidamente dentro de mí.
2 Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —
Escucha con atención la voz atronadora de Dios que retumba al hablar.
3 його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.
Lo envía a través del cielo; sus relámpagos brillan hasta los confines de la tierra.
4 За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.
Luego viene el estruendo del trueno, su voz majestuosa no se contiene cuando habla.
5 Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.
¡La voz atronadora de Dios es maravillosa! No podemos comprender las grandes cosas que hace.
6 До снігу говорить Він: „Падай на землю!“а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“
“Ordena que caiga la nieve y que llueva sobre la tierra.
7 Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.
Con ello detiene el trabajo de la gente para que todos puedan entender lo que hace.
8 І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.
Incluso los animales se refugian y permanecen en sus guaridas.
9 Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.
El viento del sur sopla en las tormentas, mientras que el viento del norte sopla cuando hace frío.
10 Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.
El aliento de Dios produce hielo, congelando la superficie del agua.
11 Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,
Llena las nubes de humedad y esparce desde ellas sus rayos.
12 і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —
Se arremolinan bajo su control; se mueven por toda la tierra según sus órdenes.
13 він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.
Lo hace para cumplir su voluntad, ya sea para disciplinar o para mostrar su bondad.
14 Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!
“Escucha esto, Job. Detente un momento y considera las cosas maravillosas que hace Dios.
15 Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?
¿Sabes cómo Dios controla las nubes, o cómo hace que sus relámpagos salgan de ellas?
16 Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,
¿Sabes cómo flotan las nubes en el cielo: la maravillosa obra de quien lo sabe todo.
17 ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?
Tú sabes que tu ropa gotea de sudor cuando el viento del sur trae un aire caliente y pesado.
18 Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?
¿Puedes martillar el cielo para que sea como un espejo fundido, como hace él?
19 Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.
“Entonces, ¿por qué no nos enseñas lo que hay que decirle a Dios? No podemos exponer nuestro caso porque estamos a oscuras!
20 Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?
¿Hay que decirle a Dios que quiero hablar? Cualquiera que lo quisiera sería destruido!
21 І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.
Al fin y al cabo, no podemos mirar al sol cuando brilla en el cielo, después de que el viento haya despejado las nubes.
22 Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.
Del norte sale Dios brillando como el oro, rodeado de una majestad impresionante.
23 Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.
No podemos acercarnos al Todopoderoso, porque nos supera en poder y justicia, y en hacer el bien.
24 Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.
No actúa como un tirano; no es de extrañar que la gente le tema, aunque no valora a los que se creen sabios”.
