Йов 37
1 Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.
Tudi ob tem moje srce trepeta in je premaknjeno iz svojega mesta.
2 Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —
Pozorno prisluhnite hrupu njegovega glasu in zvoku, ki gre iz njegovih ust.
3 його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.
Tega usmerja pod celotnim nebom in svoje bliskanje do koncev zemlje.
4 За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.
Za tem rjovi glas. Grmi z glasom svoje odličnosti in ne bo jih zadržal, ko se zasliši njegov glas.
5 Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.
Bog s svojim glasom čudovito grmi. Dela velike stvari, ki jih ne moremo doumeti.
6 До снігу говорить Він: „Падай на землю!“а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“
Kajti snegu pravi: ›Bodi na zemlji, ‹ podobno majhnemu dežju in velikemu dežju njegove moči.
7 Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.
Pečati roko vsakega človeka, da bi vsi ljudje lahko poznali njegovo delo.
8 І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.
Potem gredo živali v brloge in ostanejo na svojih mestih.
9 Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.
Iz juga prihaja vrtinčast veter in mraz iz severa.
10 Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.
Z dihom Boga je dana zmrzal in širina vodá je omejena.
11 Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,
Tudi z namakanjem obtežuje debel oblak. Razpršuje svoj svetli oblak.
12 і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —
Ta je obrnjen ob njegovih nasvetih, da lahko naredijo karkoli jim zapoveduje na obličju zemeljskega [kroga] na zemlji.
13 він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.
Povzroča mu, da pride, bodisi za grajanje ali za njegovo deželo ali za usmiljenje.
14 Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!
Prisluhni temu, oh Job. Stoj mirno in preudari čudovita Božja dela.
15 Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?
Ali veš, kdaj jih je Bog razporedil in svetlobi svojega oblaka velel, da zasije?
16 Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,
Mar poznaš izravnavanja oblakov, čudovita dela njega, ki je popoln v spoznanju?
17 ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?
Kako so tvoje obleke tople, ko z južnim vetrom umiri zemljo?
18 Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?
Ali si ti z njim razprostrl nebo, ki je močno in kakor staljeno zrcalo?
19 Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.
Pouči nas, kaj mu bomo rekli, kajti svojega govora ne moremo urediti zaradi teme.
20 Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?
Mar mu bo povedano, da jaz govorim? Če človek govori, bo zagotovo požrt.
21 І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.
Sedaj ljudje ne vidimo svetle svetlobe, ki je v oblakih, toda veter gre mimo in jih očisti.
22 Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.
Lepo vreme prihaja iz severa. Z Bogom je strašno veličanstvo.
23 Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.
Glede Vsemogočnega, ne moremo ga srečati. Odličen je v moči, v sodbi in v obilici pravice. Ne bo prizadel.
24 Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.
Ljudje se ga zato bojijo. Ne ozira se na nobenega od tistih, ki so modrega srca.«
