Йов 37
1 Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.
Disto também o meu coração treme, e salta de seu lugar.
2 Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —
Ouvi atentamente o estrondo de sua voz, e o som que sai de sua boca,
3 його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.
Ao qual envia por debaixo de todos os céus; e sua luz até os confins da terra.
4 За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.
Depois disso brama com estrondo; troveja com sua majestosa voz; e ele não retém [seus relâmpagos] quando sua voz é ouvida.
5 Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.
Deus troveja maravilhosamente com sua voz; ele faz coisas tão grandes que nós não compreendemos.
6 До снігу говорить Він: „Падай на землю!“а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“
Pois ele diz à neve: Cai sobre à terra; Como também à chuva: Sê chuva forte.
7 Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.
Ele sela as mãos de todo ser humano, para que todas as pessoas conheçam sua obra.
8 І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.
E os animais selvagens entram nos esconderijos, e ficam em suas tocas.
9 Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.
Da recâmara vem o redemoinho, e dos [ventos] que espalham [vem] o frio.
10 Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.
Pelo sopro de Deus se dá o gelo, e as largas águas se congelam.
11 Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,
Ele também carrega de umidade as espessas nuvens, [e] por entre as nuvens ele espalha seu relâmpago.
12 і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —
Então elas se movem ao redor segundo sua condução, para que façam quanto ele lhes manda sobre a superfície do mundo, na terra;
13 він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.
Seja que ou por vara de castigo, ou para sua terra, ou por bondade as faça vir.
14 Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!
Escuta isto, Jó; fica parado, e considera as maravilhas de Deus.
15 Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?
Por acaso sabes tu quando Deus dá ordem a elas, e faz brilhar o relâmpago de sua nuvem?
16 Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,
Conheces tu os equilíbrios das nuvens, as maravilhas daquele que é perfeito no conhecimento?
17 ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?
Tu, cujas vestes se aquecem quando a terra se aquieta por causa do [vento] sul,
18 Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?
acaso podes estender com ele os céus, que estão firmes como um espelho fundido?
19 Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.
Ensina-nos o que devemos dizer a ele; [pois discurso] nenhum podemos propor, por causa das [nossas] trevas.
20 Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?
Seria contado a ele o que eu haveria de falar? Por acaso alguém falaria para ser devorado?
21 І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.
E agora não se pode olhar para o sol, quando brilha nos céus, quando o vento passa e os limpa.
22 Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.
Do norte vem o esplendor dourado; em Deus há majestade temível.
23 Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.
Não podemos alcançar ao Todo-Poderoso; ele é grande em poder; porém ele a ninguém oprime [em] juízo e grandeza de justiça.
24 Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.
Por isso as pessoas o temem; ele não dá atenção aos que [se acham] sábios de coração.
