Йов 37
1 Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.
super hoc expavit cor meum et emotum est de loco suo
2 Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —
audite auditionem in terrore vocis eius et sonum de ore illius procedentem
3 його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.
subter omnes caelos ipse considerat et lumen illius super terminos terrae
4 За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.
post eum rugiet sonitus tonabit voce magnitudinis suae et non investigabitur cum audita fuerit vox eius
5 Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.
tonabit Deus in voce sua mirabiliter qui facit magna et inscrutabilia
6 До снігу говорить Він: „Падай на землю!“а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“
qui praecipit nivi ut descendat in terram et hiemis pluviis et imbri fortitudinis suae
7 Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.
qui in manu omnium hominum signat ut noverint singuli opera sua
8 І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.
ingredietur bestia latibulum et in antro suo morabitur
9 Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.
ab interioribus egreditur tempestas et ab Arcturo frigus
10 Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.
flante Deo concrescit gelu et rursum latissimae funduntur aquae
11 Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,
frumentum desiderat nubes et nubes spargunt lumen suum
12 і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —
quae lustrant per circuitum quocumque eas voluntas gubernantis duxerit ad omne quod praeceperit illis super faciem orbis terrarum
13 він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.
sive in una tribu sive in terra sua sive in quocumque loco misericordiae suae eas iusserit inveniri
14 Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!
ausculta haec Iob sta et considera miracula Dei
15 Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?
numquid scis quando praeceperit Deus pluviis ut ostenderent lucem nubium eius
16 Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,
numquid nosti semitas nubium magnas et perfectas scientias
17 ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?
nonne vestimenta tua calida sunt cum perflata fuerit terra austro
18 Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?
tu forsitan cum eo fabricatus es caelos qui solidissimi quasi aere fusi sunt
19 Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.
ostende nobis quid dicamus illi nos quippe involvimur tenebris
20 Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?
quis narrabit ei quae loquor etiam si locutus fuerit homo devorabitur
21 І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.
at nunc non vident lucem subito aer cogitur in nubes et ventus transiens fugabit eas
22 Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.
ab aquilone aurum venit et ad Deum formidolosa laudatio
23 Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.
digne eum invenire non possumus magnus fortitudine et iudicio et iustitia et enarrari non potest
24 Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.
ideo timebunt eum viri et non audebunt contemplari omnes qui sibi videntur esse sapientes
