Йов 37
1 Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.
これがためにわが心もまたわななき、その所からとび離れる。
2 Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —
聞け、神の声のとどろきを、またその口から出るささやきを。
3 його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.
彼はこれを天が下に放ち、その光を地のすみずみまで至らせられる。
4 За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.
その後、声とどろき、彼はそのいかめしい声をもって鳴り渡られる。その声の聞える時、彼はいなずまを引きとめられない。
5 Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.
神はその驚くべき声をもって鳴り渡り、われわれの悟りえない大いなる事を行われる。
6 До снігу говорить Він: „Падай на землю!“а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“
彼は雪に向かって『地に降れ』と命じ、夕立ちおよび雨に向かって『強く降れ』と命じられる。
7 Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.
彼はすべての人の手を封じられる。これはすべての人にみわざを知らせるためである。
8 І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.
その時、獣は穴に入り、そのほらにとどまる。
9 Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.
つむじ風はそのへやから、寒さは北風から来る。
10 Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.
神のいぶきによって氷が張り、広々とした水は凍る。
11 Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,
彼は濃い雲に水気を負わせ、雲はそのいなずまを散らす。
12 і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —
これは彼の導きによってめぐる。彼の命じるところをことごとく世界のおもてに行うためである。
13 він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.
神がこれらをこさせるのは、懲しめのため、あるいはその地のため、あるいはいつくしみのためである。
14 Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!
ヨブよ、これを聞け、立って神のくすしきみわざを考えよ。
15 Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?
あなたは知っているか、神がいかにこれらに命じて、その雲の光を輝かされるかを。
16 Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,
あなたは知っているか、雲のつりあいと、知識の全き者のくすしきみわざを。
17 ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?
南風によって地が穏やかになる時、あなたの着物が熱くなることを。
18 Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?
あなたは鋳た鏡のように堅い大空を、彼のように張ることができるか。
19 Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.
われわれが彼に言うべき事をわれわれに教えよ、われわれは暗くて、言葉をつらねることはできない。
20 Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?
わたしは語ることがあると彼に告げることができようか、人は滅ぼされることを望むであろうか。
21 І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.
光が空に輝いているとき、風過ぎて空を清めると、人々はその光を見ることができない。
22 Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.
北から黄金のような輝きがでてくる。神には恐るべき威光がある。
23 Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.
全能者はわれわれはこれを見いだすことができない。彼は力と公義とにすぐれ、正義に満ちて、これを曲げることはない。
24 Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.
それゆえ、人々は彼を恐れる。彼はみずから賢いと思う者を顧みられない」。
