Йов 37
1 Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.
Ezért remeg az én szívem, és csaknem kiszökik helyéből.
2 Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —
Halljátok meg figyelmetesen az ő hangjának dörgését, és a zúgást, a mely az ő szájából kijön!
3 його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.
Az egész ég alatt szétereszti azt, és villámát is a földnek széléig.
4 За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.
Utána hang zendül, az ő fenségének hangjával mennydörög, s nem tartja vissza azt, ha szava megzendült.
5 Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.
Isten az ő szavával csudálatosan mennydörög, és nagy dolgokat cselekszik, úgy hogy nem érthetjük.
6 До снігу говорить Він: „Падай на землю!“а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“
Mert azt mondja a hónak: Essél le a földre! És a zápor-esőnek és a zuhogó zápornak: Szakadjatok.
7 Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.
Minden ember kezét lepecsétli, hogy megismerje minden halandó, hogy az ő műve.
8 І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.
Akkor a vadállat az ő tanyájára húzódik, és az ő barlangjában marad.
9 Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.
Rejtekéből előjön a vihar, és az északi szelektől a fagy.
10 Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.
Isten lehellete által támad a jég, és szorul össze a víznek szélessége.
11 Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,
Majd nedvességgel öntözi meg a felleget, s áttöri a borulatot az ő villáma.
12 і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —
És az köröskörül forog az ő vezetése alatt, hogy mindazt megtegyék, a mit parancsol nékik, a föld kerekségének színén.
13 він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.
Vagy ostorul, ha földjének úgy kell, vagy áldásul juttatja azt.
14 Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!
Vedd ezt füledbe Jób, állj meg és gondold meg az Istennek csudáit.
15 Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?
Megtudod-é, mikor rendeli azt rájok az Isten, hogy villanjon az ő felhőjének villáma?
16 Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,
Tudod-é, hogy miként lebegnek a felhők, vagy a tökéletes tudásnak csudáit érted-é?
17 ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?
Miképen melegülnek át ruháid, mikor nyugton van a föld a déli széltől?
18 Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?
Vele együtt terjesztetted-é ki az eget, a mely szilárd, mint az aczéltükör?
19 Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.
Mondd meg nékünk, mit szóljunk néki? A setétség miatt semmit sem kezdhetünk.
20 Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?
Elbeszélik-é néki, ha szólok? Ha elmondaná valaki: bizony vége volna!
21 І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.
Néha nem látják a napot, bár az égen ragyog; de szél fut át rajta és kiderül.
22 Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.
Észak felől aranyszínű világosság támad, Isten körül félelmetes dicsőség.
23 Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.
Mindenható! Nem foghatjuk meg őt; nagy az ő hatalma és ítélő ereje, és a tiszta igazságot el nem nyomja.
24 Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.
Azért rettegjék őt az emberek; a kevély bölcsek közül nem lát ő egyet sem.
