Йов 37
1 Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.
“Wannan ya sa gabana ya fāɗi, zuciyata ta yi tsalle.
2 Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —
Ka saurara! Ka saurari rurin muryarsa, tsawar da take fita daga bakinsa.
3 його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.
Ya saki walƙiyarsa, a ƙarƙashin dukan sammai ya kuma aika ta ko’ina a cikin duniya.
4 За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.
Bayan wannan sai ƙarar rurinsa ta biyo; Ya tsawata da muryarsa mai girma. Sa’ad da ya sāke yin tsawa ba ya rage wani abu.
5 Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.
Muryar Allah tana tsawatawa a hanyoyi masu ban al’ajabi; yana yin manyan abubuwa waɗanda sun wuce ganewarmu.
6 До снігу говорить Він: „Падай на землю!“а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“
Yakan ce wa dusar ƙanƙara, ‘Fāɗo a kan duniya,’ ya kuma ce wa ruwa, ‘Zubo da ƙarfi.’
7 Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.
Domin dukan mutanen da ya halitta za su san aikinsa, ya hana kowane mutum yin wahalar aiki.
8 І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.
Dabbobi sun ɓoye; sun zauna cikin kogunansu.
9 Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.
Guguwa tana fitowa daga inda take, sanyi kuma daga iska mai sanyi.
10 Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.
Da numfashinsa Allah yana samar da ƙanƙara sai manyan ruwaye su zama ƙanƙara.
11 Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,
Yana cika gizagizai da lema; yana baza walƙiyarsa ta cikinsu.
12 і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —
Bisa ga bishewarsa suke juyawa a kan fuskar duniya, suna yin dukan abin da ya umarce su su yi.
13 він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.
Yana aiko da ruwa domin horon mutane, ko kuma don yă jiƙa duniya yă kuma nuna ƙaunarsa.
14 Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!
“Ka saurari wannan Ayuba; ka tsaya ka dubi abubuwan al’ajabi na Allah.
15 Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?
Ko ka san yadda Allah yake iko da gizagizai ya kuma sa walƙiyarsa ta haskaka?
16 Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,
Ko ka san yadda gizagizai suke tsayawa cik a sararin sama, waɗannan abubuwa al’ajabi na mai cikakken sani.
17 ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?
Kai mai sa kaya don ka ji ɗumi lokacin da iska mai sanyi take hurawa,
18 Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?
ko za ka iya shimfiɗa sararin sama tare da shi da ƙarfi kamar madubi?
19 Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.
“Gaya mana abin da ya kamata mu ce masa; ba za mu iya kawo ƙara ba domin duhunmu.
20 Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?
Ko za a gaya masa cewa ina so in yi magana? Ko wani zai nemi a haɗiye shi?
21 І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.
Yanzu ba wanda zai iya kallon rana, yadda take da haske a sararin sama bayan iska ta share ta.
22 Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.
Yana fitowa daga arewa da haske na zinariya, Allah yana zuwa da ɗaukaka mai ban al’ajabi.
23 Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.
Maɗaukaki ya fi ƙarfin ganewarmu, shi babban mai iko ne, mai gaskiya da babban adalci, ba ya cutar mutum.
24 Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.
Saboda haka, mutane suke girmama shi, ko bai kula da waɗanda suke gani su masu hikima ba ne?”
