Йов 37
1 Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.
Ja, darüber erzittert mein Herz und fährt auf von seiner Stelle.
2 Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —
Höret auf das Donnern seiner Stimme und auf den Ton, der aus seinem Munde geht!
3 його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.
Er läßt ihn dahinfahren unter dem ganzen Himmel und sein Licht bis zu den Enden der Erde.
4 За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.
Hinter ihm her brüllt der Donner, er donnert mit seiner majestätischen Stimme, und er spart damit nicht, damit seine Stimme gehört werde.
5 Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.
Gott donnert mit seiner Stimme wunderbar; er tut große Dinge, die wir nicht verstehen.
6 До снігу говорить Він: „Падай на землю!“а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“
Er gebeut dem Schnee: Falle auf die Erde! und läßt Regen fließen, heftige Regengüsse.
7 Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.
Aller Menschen Hand versiegelt er, damit alle Leute sein Werk erkennen mögen.
8 І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.
Die Tiere suchen ihre Schlupfwinkel auf und bleiben in ihren Höhlen.
9 Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.
Aus der Kammer [des Südens] kommt der Sturm und vom Norden her die Kälte.
10 Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.
Vom Hauche Gottes gibt es Eis, und die weiten Wasser frieren zu.
11 Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,
Mit Wasserfülle belastet er die Wolken, er zerstreut das Lichtgewölk.
12 і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —
Und dieses wendet sich überall hin, wohin er es lenkt, auszurichten alles, was er ihm befiehlt, auf dem ganzen Erdenrund,
13 він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.
bald zur Rute, bald zur Wohltat für sein Land.
14 Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!
Merke dir das, Hiob, stehe stille und erwäge Gottes Wunder!
15 Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?
Weißt du, wie Gott ihnen Befehl gibt, wie er das Licht seiner Wolken leuchten läßt?
16 Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,
Verstehst du das Schweben der Wolken, die Wunder dessen, der an Verstand vollkommen ist?
17 ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?
Du, dem die Kleider zu warm werden, wenn es auf der Erde schwül wird vom Mittagswind,
18 Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?
wölbst du mit Ihm das Firmament, daß es feststeht wie ein gegossener Spiegel?
19 Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.
Lehre uns, was wir ihm sagen sollen; wir können nichts vorbringen vor Finsternis.
20 Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?
Soll ihm gemeldet werden, daß ich rede? Oder sollte der Mensch wünschen, vertilgt zu werden?
21 І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.
Jetzt zwar sehen wir das Licht nicht, das doch leuchtend hinter den Wolken steht; aber der Wind wird sich erheben und sie wegfegen.
22 Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.
Von Mitternacht her kommt Goldglanz; Gott ist von wunderbarer Pracht umgeben.
23 Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.
Den Allmächtigen finden wir nicht; er ist von unbegreiflicher Kraft, voll Recht und Gerechtigkeit; er beugt sie nicht.
24 Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.
Darum fürchten ihn die Menschen; er aber sieht nicht an, die sich weise dünken.
