Йов 37
1 Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.
Mon cœur en est tout tremblant, et il bondit hors de sa place.
2 Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —
Écoutez, écoutez le bruit de sa voix, et le grondement qui sort de sa bouche!
3 його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.
Il l'envoie sous tous les cieux, et son éclair va jusqu'aux extrémités de la terre.
4 За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.
Puis, sa voix rugit; il tonne de sa voix magnifique, et il n'épargne pas ses éclairs, quand retentit sa voix.
5 Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.
Dieu tonne de sa voix merveilleusement; il fait de grandes choses, que nous ne comprenons pas.
6 До снігу говорить Він: „Падай на землю!“а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“
Il dit à la neige: Tombe sur la terre; il le dit aux ondées, aux fortes ondées.
7 Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.
Il ferme la main de tous les hommes, afin que tous les hommes, ses créatures, le connaissent,
8 І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.
Et les bêtes se retirent dans leurs tanières, et elles demeurent dans leurs repaires.
9 Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.
Des profondeurs du Sud vient la tempête, et des vents du Nord vient le froid;
10 Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.
Par son souffle, Dieu forme la glace, et l'eau qui s'étendait est resserrée.
11 Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,
Il charge d'humidité la nue; il disperse les nuages, pleins de ses éclairs,
12 і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —
Et ceux-ci se promènent de tous côtés, selon ses directions, pour faire tout ce qu'il commande, sur la face de la terre habitée;
13 він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.
Que ce soit pour châtier, ou pour rendre sa terre fertile, ou pour exercer sa bonté, il leur fait atteindre le but.
14 Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!
Prête l'oreille à cela, Job: arrête-toi, et considère les merveilles de Dieu.
15 Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?
Sais-tu comment Dieu les prépare, comment il fait briller la lumière de sa nue?
16 Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,
Sais-tu comment se balancent les nuages, cette merveille de celui dont la science est parfaite?
17 ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?
Comment tes vêtements sont chauds quand il endort la terre par le vent du Midi?
18 Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?
As-tu étendu avec lui les cieux, fermes comme un miroir de métal?
19 Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.
Apprends-nous donc ce que nous devons dire de lui: car nous ne saurions préparer des discours du sein de nos ténèbres.
20 Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?
Voudrais-je qu'on lui rapportât ce que je dis? Jamais homme voulut-il être englouti?
21 І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.
Et maintenant on ne peut regarder le soleil brillant dans les cieux, quand un vent a passé et les a purifiés,
22 Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.
Quand une lueur d'or vient du septentrion. Il y a en Dieu une majesté redoutable.
23 Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.
Le Tout-Puissant! nous ne pouvons l'atteindre; il est sublime en puissance, en droit, en justice; il n'opprime personne.
24 Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.
C'est pourquoi les hommes le craignent. Mais il ne regarde pas ceux qui sont sages en leur cœur.
