Йов 37
1 Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.
À cause de cela aussi mon cœur tremble, et tressaille comme s’il sortait de sa place.
2 Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —
Écoutez donc le bruit éclatant de sa voix et le grondement qui sort de sa bouche!
3 його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.
Il le dirige sous tous les cieux, et son éclair, jusqu’aux extrémités de la terre:
4 За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.
Après lui une voix rugit. Il tonne de sa voix majestueuse, et il ne retient pas ses éclairs quand il fait entendre sa voix.
5 Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.
Dieu tonne merveilleusement de sa voix, faisant de grandes choses que nous ne comprenons pas.
6 До снігу говорить Він: „Падай на землю!“а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“
Car il dit à la neige: Tombe sur la terre! et aussi aux averses de pluie, et aux averses des pluies de sa force.
7 Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.
Il met un sceau sur la main de tout homme, afin que tous les hommes connaissent son œuvre.
8 І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.
Les bêtes sauvages rentrent dans leurs gîtes, et demeurent dans leurs repaires.
9 Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.
Des chambres [du midi] vient le tourbillon, et des vents du nord, le froid.
10 Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.
Au souffle de Dieu se forme la glace, et la largeur des eaux se resserre.
11 Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,
Il charge d’eau le nuage; sa lumière dissipe les nuées;
12 і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —
Et sous sa conduite elles tournoient en tout sens, pour accomplir leur œuvre, tout ce qu’il leur commande sur la face du cercle de la terre,
13 він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.
Soit qu’il les fasse venir comme verge, ou pour sa terre, ou en bonté.
14 Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!
Écoute ceci, Job; tiens-toi là, et discerne les œuvres merveilleuses de Dieu.
15 Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?
Sais-tu comment Dieu les a disposées et comment il fait briller l’éclair de sa nuée?
16 Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,
Comprends-tu le balancement des nuages, les œuvres merveilleuses de celui qui est parfait en connaissance, –
17 ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?
Pourquoi tes vêtements sont chauds quand il donne du repos à la terre par le vent du midi?
18 Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?
As-tu étendu avec lui la voûte céleste, aussi ferme qu’un miroir de fonte?
19 Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.
Fais-nous savoir ce que nous lui dirons! Nous ne savons préparer [des paroles], à cause de [nos] ténèbres.
20 Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?
Lui racontera-t-on que je parle? Si quelqu’un lui parle, il sera sûrement englouti.
21 І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.
Et maintenant on ne voit pas la lumière brillante, elle est [cachée] dans les nues; mais le vent passe et les [chasse, et] produit un ciel clair.
22 Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.
L’or vient du nord; – par-devers Dieu est la majesté terrible.
23 Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.
Le Tout-puissant, nous ne le trouvons pas; grand en force, en jugement et en beaucoup de justice, il n’opprime pas.
24 Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.
C’est pourquoi les hommes le craindront; aucun des sages de cœur ne le contemplera.
