Йов 37
1 Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.
À ce spectacle, mon cœur est tout tremblant, il bondit hors de sa place.
2 Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —
Écoutez, écoutez le fracas de sa voix, le grondement qui sort de sa bouche!
3 його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.
Il lui donne libre carrière sous l’immensité des cieux, et son éclair brille jusqu’aux extrémités de la terre.
4 За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.
Puis éclate un rugissement, il tonne de sa voix majestueuse; il ne retient plus les éclairs, quand on entend sa voix;
5 Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.
Dieu tonne de sa voix, d’une manière merveilleuse. Il fait de grandes choses que nous ne comprenons pas.
6 До снігу говорить Він: „Падай на землю!“а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“
Il dit à la neige: « Tombe sur la terre; » il commande aux ondées et aux pluies torrentielles.
7 Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.
Il met un sceau sur la main de tous les hommes, afin que tout mortel reconnaisse son Créateur.
8 І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.
Alors l’animal sauvage rentre dans son repaire, et demeure dans sa tanière.
9 Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.
L’ouragan sort de ses retraites cachées, l’aquilon amène les frimas.
10 Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.
Au souffle de Dieu se forme la glace, et la masse des eaux est emprisonnée.
11 Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,
Il charge de vapeurs les nuages, il disperse ses nuées lumineuses.
12 і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —
On les voit, selon ses décrets, errer en tous sens, pour exécuter tout ce qu’il leur commande, sur la face de la terre habitée.
13 він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.
C’est tantôt pour le châtiment de sa terre, et tantôt en signe de faveur qu’il les envoie.
14 Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!
Job, sois attentif à ces choses; arrête-toi, et considère les merveilles de Dieu.
15 Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?
Sais-tu comment il les opère, et fait briller l’éclair dans la nue?
16 Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,
Comprends-tu le balancement des nuages, les merveilles de celui dont la science est parfaite,
17 ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?
toi dont les vêtements sont chauds, quand la terre se repose au souffle du midi?
18 Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?
Peux-tu, comme lui, étendre les nuées, et les rendre solides comme un miroir d’airain?
19 Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.
Fais-nous connaître ce que nous devons lui dire: nous ne saurions lui parler, ignorants que nous sommes.
20 Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?
Ah! qu’on ne lui rapporte pas mes discours! Un homme a-t-il jamais dit qu’il désirait sa perte?
21 І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.
On ne peut voir maintenant la lumière du soleil, qui luit derrière les nuages; qu’un vent passe, il les dissipe.
22 Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.
L’or vient du septentrion; mais Dieu, que sa majesté est redoutable!
23 Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.
Le Tout-Puissant, nous ne pouvons l’atteindre: il est grand en force, et en droit, et en justice, il ne répond à personne!
24 Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.
Que les hommes donc le révèrent! Il ne regarde pas ceux qui se croient sages.
