Йов 37
1 Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.
Also, at this my heart trembleth, And it moveth from its place.
2 Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —
Hearken diligently to the trembling of His voice, Yea, the sound from His mouth goeth forth.
3 його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.
Under the whole heavens He directeth it, And its light [is] over the skirts of the earth.
4 За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.
After it roar doth a voice — He thundereth with the voice of His excellency, And He doth not hold them back, When His voice is heard.
5 Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.
God thundereth with His voice wonderfully, Doing great things and we know not.
6 До снігу говорить Він: „Падай на землю!“а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“
For to snow He saith, 'Be [on] the earth.' And the small rain and great rain of His power.
7 Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.
Into the hand of every man he sealeth, For the knowledge by all men of His work.
8 І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.
And enter doth the beast into covert, And in its habitations it doth continue.
9 Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.
From the inner chamber cometh a hurricane, And from scatterings winds — cold,
10 Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.
From the breath of God is frost given, And the breadth of waters is straitened,
11 Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,
Yea, by filling He doth press out a cloud, Scatter a cloud doth His light.
12 і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —
And it is turning itself round by His counsels, For their doing all He commandeth them, On the face of the habitable earth.
13 він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.
Whether for a rod, or for His land, Or for kindness — He doth cause it to come.
14 Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!
Hear this, O Job, Stand and consider the wonders of God.
15 Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?
Dost thou know when God doth place them, And caused to shine the light of His cloud?
16 Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,
Dost thou know the balancings of a cloud? The wonders of the Perfect in knowledge?
17 ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?
How thy garments [are] warm, In the quieting of the earth from the south?
18 Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?
Thou hast made an expanse with Him For the clouds — strong as a hard mirror!
19 Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.
Let us know what we say to Him, We set not in array because of darkness.
20 Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?
Is it declared to Him that I speak? If a man hath spoken, surely he is swallowed up.
21 І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.
And now, they have not seen the light, Bright it [is] in the clouds, And the wind hath passed by and cleanseth them.
22 Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.
From the golden north it cometh, Beside God [is] fearful honour.
23 Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.
The Mighty! we have not found Him out, High in power and judgment, He doth not answer! And abundant in righteousness,
24 Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.
Therefore do men fear Him, He seeth not any of the wise of heart.
