Йов 37
1 Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.
At this also my heart trembleth, and is moved out of its place.
2 Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —
Hear attentively the noise of his voice, and the sound [that] goeth out of his mouth.
3 його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.
He directeth it under the whole heaven, and his lightning to the ends of the earth.
4 За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.
After it a voice roareth: he thundereth with the voice of his excellence; and he will not stay them when his voice is heard.
5 Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.
God thundereth marvelously with his voice; great things he doeth, which we cannot comprehend.
6 До снігу говорить Він: „Падай на землю!“а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“
For he saith to the snow, Be thou [on] the earth; likewise to the small rain, and to the great rain of his strength.
7 Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.
He sealeth up the hand of every man; that all men may know his work.
8 І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.
Then the beasts go into dens, and remain in their places.
9 Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.
From the south cometh the whirlwind: and cold from the north.
10 Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.
By the breath of God frost is given: and the breadth of the waters is straitened.
11 Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,
Also by watering he wearieth the thick cloud: he scattereth his bright cloud:
12 і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —
And it is turned around by his counsels: that they may do whatever he commandeth them upon the face of the world on the earth.
13 він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.
He causeth it to come, whether for correction, or for his land, or for mercy.
14 Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!
Hearken to this, O Job: stand still, and consider the wondrous works of God.
15 Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?
Dost thou know when God disposed them, and caused the light of his cloud to shine?
16 Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,
Dost thou know the balancings of the clouds, the wondrous works of him who is perfect in knowledge?
17 ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?
How thy garments [are] warm, when he quieteth the earth by the south [wind]?
18 Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?
Hast thou with him spread out the sky [which is] strong, [and] as a molten looking-glass?
19 Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.
Teach us what we shall say to him; [for] we cannot order [our speech] by reason of darkness.
20 Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?
Shall it be told him that I speak? If a man shall speak, surely he will be swallowed up.
21 І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.
And now [men] see not the bright light which [is] in the clouds: but the wind passeth, and cleanseth them.
22 Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.
Fair weather cometh from the north: with God [is] terrible majesty.
23 Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.
[Touching] the Almighty, we cannot find him out: [he is] excellent in power, and in judgment, and in abundance of justice: he will not afflict.
24 Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.
Men therefore fear him: he respecteth not any [that are] wise of heart.
