Йов 37
1 Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.
“My heart pounds [DOU] when [I think about] that.
2 Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —
Listen, all of you, to the thunder, which is like God’s voice [DOU].
3 його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.
He causes thunder to be heard all across the sky, and he causes lighting to flash to the most distant places on the earth.
4 За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.
After [the lightning flashes], we hear the thunder which is like [MET] God’s majestic voice; he does not restrain the lightning when he speaks.
5 Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.
When God speaks, it is awesome, like thunder; he does amazing things which we cannot [fully] understand.
6 До снігу говорить Він: „Падай на землю!“а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“
He commands the snow to fall on the ground, and [sometimes] he causes it to rain very hard.
7 Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.
And [when God does that, ] it prevents people [SYN] from working, in order that all people may know that he is the one who has done that (OR, what he can do).
8 І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.
[When it rains, ] animals go into their hiding places, and they remain there [until the rain stops].
9 Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.
The storms/hurricanes come from the place [in the south where they start], and the cold wind comes from the north.
10 Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.
[In the (winter/cold season), the cold north wind is like] God’s breath [that] causes [MET] water to freeze; he causes the lakes/streams to become ice.
11 Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,
God fills the clouds with moisture/hail, and lightning flashes from the clouds.
12 і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —
He guides the clouds and causes them to move back and forth in order that they may accomplish all that he commands them to do, all over the world.
13 він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.
Sometimes God sends rain to punish us, and sometimes he sends rain to show us that he acts kindly toward us.
14 Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!
“Job, listen to this; stop and think about the wonderful things that God does.
15 Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?
(Do you know how God commands the lightning to flash down from the clouds?/We do not know how God commands the lightning to flash down from the clouds.) [RHQ]
16 Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,
Only God knows everything perfectly; so (do you know how he causes the clouds to (move/float) (amazingly/wonderfully) across the sky?/you certainly do not know how he causes the clouds to (move/float) (amazingly/wonderfully) across the sky!) [RHQ]
17 ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?
No, you just sweat there in your clothes; [it is very oppressive] when the [hot] wind stops blowing from the south and [all the leaves on the trees] (become still/do not move).
18 Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?
(Can you stretch out the skies like God does and make them as hard as [SIM] a sheet of polished brass?/You certainly cannot stretch out the skies like God does and make them as hard as [SIM] a sheet of polished brass!) [RHQ]
19 Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.
“Job, tell us(exc) what we should say to God; we do not know anything [IDM]. As a result, we do not know what to say to him to defend ourselves.
20 Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?
Should I tell God that I want to speak to him? No, because [if I did that, ] he might destroy me.
21 І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.
Now, people cannot look [directly] at the sun when it shines brightly in the sky after the wind has blown the clouds away; [so, we certainly cannot look at the brightness of God].
22 Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.
God comes out of the north with a light [that shines like] gold; his glory causes us to be afraid.
23 Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.
Almighty God is very powerful, and we cannot come near to him. He always acts righteously, and he will never oppress us.
24 Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.
That is the reason that we have an awesome respect for him; he does not pay attention to those who proudly, [but wrongly], think that they are wise.”
