Йов 37
1 Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.
At this also my heart trembleth, and is moved out of its place.
2 Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —
Hearken ye unto the noise of his voice, and the sound that goeth out of his mouth.
3 його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.
He sendeth it forth under the whole heaven, and his lightning unto the ends of the earth.
4 За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.
After it a voice roareth; he thundereth with the voice of his majesty: and he stayeth them not when his voice is heard.
5 Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.
God thundereth marvelously with his voice; great things doeth he, which we cannot comprehend.
6 До снігу говорить Він: „Падай на землю!“а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“
For he saith to the snow, Fall thou on the earth; likewise to the shower of rain, and to the showers of his mighty rain.
7 Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.
He sealeth up the hand of every man; that all men whom he hath made may know [it].
8 І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.
Then the beasts go into coverts, and remain in their dens.
9 Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.
Out of the chamber [of the south] cometh the storm: and cold out of the north.
10 Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.
By the breath of God ice is given: and the breadth of the waters is straitened.
11 Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,
Yea, he ladeth the thick cloud with moisture; he spreadeth abroad the cloud of his lightning:
12 і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —
And it is turned round about by his guidance, that they may do whatsoever he commandeth them upon the face of the habitable world.
13 він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.
Whether it be for correction, or for his land, or for mercy, that he cause it to come.
14 Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!
Hearken unto this, O Job: stand still, and consider the wondrous works of God.
15 Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?
Dost thou know how God layeth [his charge] upon them, and causeth the lightning of his cloud to shine?
16 Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,
Dost thou know the balancings of the clouds, the wondrous works of him which is perfect in knowledge?
17 ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?
How thy garments are warm, when the earth is still by reason of the south [wind]?
18 Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?
Canst thou with him spread out the sky, which is strong as a molten mirror?
19 Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.
Teach us what we shall say unto him; [for] we cannot order [our speech] by reason of darkness.
20 Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?
Shall it be told him that I would speak? or should a man wish that he were swallowed up?
21 І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.
And now men see not the light which is bright in the skies: but the wind passeth, and cleanseth them.
22 Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.
Out of the north cometh golden splendour: God hath upon him terrible majesty.
23 Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.
[Touching] the Almighty, we can not find him out; he is excellent in power: and in judgment and plenteous justice he will not afflict.
24 Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.
Men do therefore fear him: he regardeth not any that are wise of heart.
