Йов 37
1 Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.
At this my heart trembleth, And leapeth out of its place.
2 Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —
Hear, O hear, the thunder of his voice, And the noise which goeth forth from his mouth!
3 його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.
He directeth it under the whole heaven, And his lightning to the ends of the earth.
4 За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.
After it the thunder roareth; He thundereth with his voice of majesty, And restraineth it not, when his voice is heard.
5 Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.
God thundereth with his voice marvellously; Great things doeth he, which we cannot comprehend.
6 До снігу говорить Він: „Падай на землю!“а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“
For he saith to the snow, “Be thou on the earth!” To the shower also, even the showers of his might.
7 Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.
He sealeth up the hand of every man, That all men whom he hath made may acknowledge him.
8 І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.
Then the beasts go into dens, And abide in their caverns.
9 Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.
Out of the south cometh the whirlwind, And cold out of the north.
10 Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.
By the breath of God ice is formed, And the broad waters become narrow,
11 Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,
Yea, with moisture he burdeneth the clouds; He spreadeth abroad his lightning-clouds.
12 і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —
They move about by his direction, To execute all his commands throughout the world;
13 він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.
Whether he cause them to come for punishment, Or for the land, or for mercy.
14 Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!
Give ear to this, O Job! Stand still, and consider the wondrous works of God!
15 Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?
Dost thou know when God gave commandment to them, And caused the lightning of his cloud to flash?
16 Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,
Dost thou understand the balancing of the clouds, The wondrous works of Him that is perfect in knowledge?
17 ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?
How thy garments become warm, When he maketh the earth still by the south wind?
18 Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?
Canst thou like him spread out the sky, Which is firm like a molten mirror?
19 Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.
Teach us what we shall say to him! For we cannot set in order our words by reason of darkness.
20 Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?
Shall it be told him that I would speak? Shall a man speak, that he may be consumed?
21 І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.
For now men do not look upon the light, When it is bright in the skies, When the wind hath passed over them, and made them clear.
22 Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.
From the north cometh gold; But with God is terrible majesty!
23 Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.
The Almighty, we cannot find him out; Great is he in power and justice, Abundant in righteousness; he doth not oppress.
24 Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.
Therefore let men fear him! Upon none of the wise in heart will he look.
