Йов 37
1 Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.
At this my heart trembleth, and is moved out of its place.
2 Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —
Hear ye attentively the terror of his voice, and the sound that cometh out of his mouth.
3 його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.
He beholdeth under all the heavens, and his light is upon the ends of the earth.
4 За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.
After it a noise shall roar, he shall thunder with the voice of his majesty, and shall not be found out, when his voice shall be heard.
5 Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.
God shall thunder wonderfully with his voice, he that doth great and unsearchable things.
6 До снігу говорить Він: „Падай на землю!“а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“
He commandeth the snow to go down upon the earth, and the winter rain, and the shower of his strength.
7 Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.
He sealeth up the hand of all men, that every one may know his works.
8 І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.
Then the beast shall go into his covert, and shall abide in his den.
9 Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.
Out of the inner parts shall a tempest come, and cold out of the north.
10 Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.
When God bloweth there cometh frost, and again the waters are poured out abundantly.
11 Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,
Corn desireth clouds, and the clouds spread their light:
12 і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —
Which go round about, whithersoever the will of him that governeth them shall lead them, to whatsoever he shall command them upon the face of the whole earth:
13 він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.
Whether in one tribe, or in his own land, or in what place soever of his mercy he shall command them to be found.
14 Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!
Hearken to these things, Job: Stand, and consider the wondrous works of God.
15 Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?
Dost thou know when God commanded the rains, to shew his light of his clouds?
16 Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,
Knowest thou the great paths of the clouds, and the perfect knowledges?
17 ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?
Are not thy garments hot, when the south wind blows upon the earth?
18 Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?
Thou perhaps hast made the heavens with him, which are most strong, as if they were of molten brass.
19 Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.
Shew us what we may say to him: for we are wrapped up in darkness.
20 Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?
Who shall tell him the things I speak? even if a man shall speak, he shall be swallowed up.
21 І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.
But now they see not the light: the air on a sudden shall be thickened into clouds, and the wind shall pass and drive them away.
22 Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.
Cold cometh out of the north, and to God praise with fear.
23 Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.
We cannot find him worthily: he is great in strength, and in judgment, and in justice, and he is ineffable.
24 Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.
Therefore men shall fear him, and all that seem to themselves to be wise, shall not dare to behold him.
