Йов 37
1 Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.
Takéť se i nad tím děsí srdce mé, až se pohybuje z místa svého.
2 Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —
Poslouchejte pilně hřmotného hlasu jeho, a zvuku z úst jeho pocházejícího.
3 його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.
Pode všecka nebesa jej rozprostírá, a světlo své k krajům země.
4 За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.
Za nímž zvučí hlukem, a hřímá hlasem důstojnosti své, aniž mešká s jinými věcmi, když se slýchá hlas jeho.
5 Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.
Bůh silný hřímá hlasem svým předivně, činí veliké věci, a však nemůžeme rozuměti, jak.
6 До снігу говорить Він: „Падай на землю!“а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“
Sněhu zajisté říká: Buď na zemi, tolikéž pršce dešťové, ano i přívalu násilnému.
7 Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.
Zavírá ruku všelikého člověka, aby žádný z lidí nemohl konati díla svého.
8 І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.
Tehdáž i zvěř vchází do skrýše, a v peleších svých obývá.
9 Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.
Z skrýše vychází vichřice, a od půlnoční strany zima.
10 Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.
Dchnutím Bůh silný dává mráz, až se široké vody zavírají.
11 Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,
Také i při svlažování země pohybuje oblakem, a rozhání mračno světlem svým.
12 і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —
A tentýž sem i tam obrací se moudrostí jeho, aby činil, což by mu koli přikázal na tváři okršlku zemského.
13 він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.
Buď k trestání, neb pro zemi svou, buď k prokazování dobrotivosti, spraví to, že se postaví.
14 Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!
Pozorujž toho, Jobe, zastav se a podívej se divům Boha silného.
15 Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?
Víš-li, kdy Bůh ukládá co o těch věcech, aneb kdy chce osvěcovati světlem oblaky své?
16 Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,
Znáš-li, jak se vznášejí oblakové, a jiné divy dokonalého v uměních?
17 ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?
A že tě roucho tvé zahřívati bude, když Bůh zemi pokojnou činí větry poledními?
18 Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?
Roztahoval-li jsi s ním nebesa trvánlivá, k zrcadlu slitému podobná?
19 Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.
Poukaž nám, co bychom řekli jemu; nebo nemůžeme ani řeči zpořádati pro temnost.
20 Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?
Zdaž jemu kdo oznámí, co bych já mluvil? Pakli by kdo za mne mluvil, jistě že by byl sehlcen.
21 І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.
Ano nyní nemohou patřiti lidé na světlo, když jest jasné na oblacích, když je vítr prochází a vyčišťuje,
22 Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.
Od půlnoční strany s jasnem jako zlato přicházeje, ale v Bohu hroznější jest sláva.
23 Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.
Všemohoucí, jehož vystihnouti nemůžeme, ač jest veliký v moci, však soudem a přísnou spravedlností netrápí.
24 Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.
Protož bojí se ho lidé; neohlédá se na žádného z těch, kdož jsou moudrého srdce.
