Йов 36
1 І далі Елігу казав:
Елиху сөзини давамлаштуруп мундақ деди: —
2 „Почекай мені тро́хи, й тобі покажу́, бо ще́ є про Бога слова́.
«Мени бирдәм сөзлигили қойсаң, Мән йәнә Тәңригә вакалитән қилидиған сөзүмниң барлиғини саңа аян қилимән.
3 Зачну́ виклада́ти я зда́лека, і Творце́ві своєму віддам справедливість.
Билимни жирақлардин елип кәлтүримән, Адәмләрни Яратқучимни һәққаний дәп һесаплайдиған қилимән.
4 Бо справді слова́ мої не неправдиві, — я з тобою безва́дний в знанні́.
Мениң гепим һәқиқәтән ялған әмәстур; Билими мукәммәл бириси сән билән биллә болиду.
5 Таж Бог си́льний, і не відкидає ніко́го, Він міцни́й в силі серця.
Мана, Тәңри дегән улуқдур, Бирақ У һеч кимни кәмситмәйду; Униң чүшиниши чоңқурдур, мәхситидә чиң туриду.
6 Не лишає безбожного Він при житті, але право для бідних дає.
У яманларни һаят сақлимайду; Бирақ езилгәнләр үчүн адаләт жүргүзиду.
7 Від праведного Він очей Своїх не відверта́є, але їх садо́вить з царями на троні наза́вжди, — і вони підвищаються.
У һәққанийлардин көзини елип кәтмәйду, Бәлки уларни мәңгүгә падишалар билән тәхттә олтарғузиду, Шундақ қилип уларниң мәртивиси үстүн болиду.
8 А як тільки вони ланцюга́ми пов'я́зані, і тримаються в пу́тах біди́,
Вә әгәр улар кишәнләнгән болса, Җапаниң асаритигә тутулған болса,
9 то Він їм представляє їх вчинок та їхні провини, що багато їх стало.
Ундақта У уларға қилғанлирини, Уларниң итаәтсизликлирини, Йәни уларниң көрәңләп кәткәнлигини өзлиригә көрсәткән болиду.
10 Відкриває Він ухо їх для осторо́ги, та вели́ть, щоб вернулися від беззако́ння.
Шуниң билән У қулақлирини тәрбийигә ечип қойиду, Уларни яманлиқтин қайтишқа буйруйду.
11 Якщо тільки послу́хаються, та стануть служити Йому, покі́нчать вони свої дні у добрі, а ро́ки свої у приє́мнощах.
Улар қулақ селип Униңға бойсунсила Улар [қалған] күнлирини аватчилиқта, Жиллирини хушлуқта өткүзиду.
12 Коли ж не послухаються, то наскочать на ра́тище, і покі́нчать життя без знання́.
Бирақ улар қулақ салмиса, қиличлинип дуниядин кетиду, Билимсиз һалда нәпәстин тохтап қалиду.
13 А злосерді кладуть гнів на себе, не кричать, коли в'яже Він їх.
Бирақ көңлигә ипласлиқни пүккәнләр йәнила адавәт сақлайду; У уларға асарәт чүшүргәндиму улар йәнила тилавәт қилмайду.
14 У мо́лодості помирає душа їх, а їхня живая — поміж блудника́ми.
Улар яш турупла җан үзиду, Уларниң һаяти бәччивазлар арисида түгәйду.
15 Він визволяє убогого з горя його, а в переслі́дуванні відкриває їм ухо.
Бирақ У азап тартқучиларни азаплардин болған тәрбийә арқилиқ қутқузиду, У улар хар болған вақтида уларниң қулиқини ачиду.
16 Також і тебе Він би ви́бавив був із тісноти́ на широ́кість, що в ній нема у́тиску, а те, що на стіл твій поклалося б, повне то́вщу було б.
У шундақ қилип сениму азарниң ағзидин қистаңчилиғи йоқ кәң бир йәргә җәлип қилған болатти; Ундақта дәстихиниң майға толдурулған болатти.
17 Та правом безбожного ти перепо́внений, право ж та суд підпира́ють люди́ну.
Бирақ сән һазир яманларға қаритилған тегишлик җазаларға толдурулғансән; Шуңа [Худаниң] һөкүми һәм адалити сени тутувалди.
18 Отож лютість нехай не намо́вить тебе до плеска́ння в долоні, а о́куп великий нехай не заве́рне з дороги тебе.
Ғәзивиңниң қайнап кетишиниң сени мазаққа башлап қоюшидин һушяр бол; Ундақта һәтта зор капаләтму сени қутқузалмайду.
19 Чи в біді допоможе твій зойк та всі змі́цнення сили?
Яки байлиқлириң, Яки күчүңниң зор тиришишлири, Өзүңни азап-оқубәттин нери қилаламду?
20 Не квапся до ночі тієї, коли ви́рвані будуть народи із місця свого́.
Кечигә үмүт бағлима, Чүнки у чағда хәлиқ өз орнидин йоқилип кетиду.
21 Стережись, не звертайся до зла, яке за́мість біди ти обрав.
Һушяр бол, әскиликкә бурулуп кәтмә; Чүнки сән [қәбиһликни] дәрдкә [сәвир болушниң] орнида таллиғансән.
22 Отож, Бог найвищий у силі Своїй, — хто навчає, як Він?
Мана, Тәңри күч-қудрити түпәйлидин үстүндур; Униңдәк үгәткүчи барму?
23 Хто дорогу Його Йому вказувати бу́де? І хто скаже: „Ти кривду зробив?“
Ким Униңға маңидиған йолни бекитип бәргән еди? Вә яки Униңға: «Яман қилдиң?» дейишкә петиналайду?
24 Пам'ятай, щоб звели́чувати Його вчинок, про якого виспівують люди,
Инсанлар тәбрикләйдиған Худаниң әмәллирини улуқлашни унтума!
25 що його бачить всяка люди́на, чоловік приглядається зда́лека.
Һәммә адәм уларни көргәндур; Инсан балилири жирақтин уларға қарап туриду».
26 Отож, Бог великий та недовідо́мий, і недосліди́ме число Його літ!
« — Бәрһәқ, Тәңри улуқдур, биз Уни чүшинәлмәймиз, Униң жиллириниң санини тәкшүрүп ениқлиғили болмайду.
27 Бо стягає Він краплі води, і доще́м вони падають з хмари Його,
Чүнки У суни тамчилардин шүмүрүп чиқириду; Улар парға айлинип андин ямғур болуп яғиду.
28 що хмари спускають його, і спада́ють дощем на багато людей.
Шундақ қилип асманлар [ямғурларни] қуюп берип, Инсан балилири үстигә молчилиқ яғдуриду.
29 Також хто зрозуміє розтя́гнення хмари, грім намету Його?
Бирақ ким булутларниң тоқулушини, Униң [самави] чедириниң гүмбүр-гүмбүр қилидиғанлиғини чүшинәлисун?
30 Отож, розтягає Він світло Своє над Собою і мо́рську глибі́нь закриває,
Мана, У чақмиқи билән әтрапини йоруқ қилиду, Һәтта деңиз тәктиниму йоруқ қилиду.
31 бо ними Він судить наро́ди, багато поживи дає.
У булар арқилиқ хәлиқләр үстидин һөкүм чиқириду; Һәм улар [арқилиқму] мол ашлиқ бериду.
32 Він тримає в руках Своїх бли́скавку, і керує її проти цілі.
У қоллирини чақмақ билән толдуриду, Униңға уридиған нишанни буйруйду.
33 Її гу́ркіт звіщає про неї, і при́хід її відчуває й худо́ба.
[Худаниң] гүлдүрмамиси униң келидиғанлиғини елан қилиду; Һәтта калиларму сезип, уни елан қилиду.
