Йов 36
1 І далі Елігу казав:
Continuó Eliú diciendo:
2 „Почекай мені тро́хи, й тобі покажу́, бо ще́ є про Бога слова́.
“Espérame un poco, y te instruiré, pues hay aún más argumentos para defender la causa de Dios.
3 Зачну́ виклада́ти я зда́лека, і Творце́ві своєму віддам справедливість.
Sacaré de lo más alto mi saber, y probaré que mi Creador es justo.
4 Бо справді слова́ мої не неправдиві, — я з тобою безва́дний в знанні́.
Porque te aseguro que no son falsas mis palabras; el que está delante de ti es perfecto en la doctrina.
5 Таж Бог си́льний, і не відкидає ніко́го, Він міцни́й в силі серця.
He aquí que Dios es grande, pero no desdeña a nadie; Él es grande por el poder de su inteligencia.
6 Не лишає безбожного Він при житті, але право для бідних дає.
No deja vivir al malvado, hace justicia a los oprimidos;
7 Від праведного Він очей Своїх не відверта́є, але їх садо́вить з царями на троні наза́вжди, — і вони підвищаються.
no aparta sus ojos de los justos, los coloca en tronos (como) a reyes, los hace sentar para siempre y son ensalzados.
8 А як тільки вони ланцюга́ми пов'я́зані, і тримаються в пу́тах біди́,
Encadenados con grillos, y atados con cuerdas de aflicción,
9 то Він їм представляє їх вчинок та їхні провини, що багато їх стало.
Él les hace reproches por sus obras y sus pecados, porque obraron con soberbia;
10 Відкриває Він ухо їх для осторо́ги, та вели́ть, щоб вернулися від беззако́ння.
les abre los oídos para la corrección, y les exhorta a abandonar la maldad.
11 Якщо тільки послу́хаються, та стануть служити Йому, покі́нчать вони свої дні у добрі, а ро́ки свої у приє́мнощах.
Si obedecen y se someten, terminan sus días en felicidad, y sus años entre delicias.
12 Коли ж не послухаються, то наскочать на ра́тище, і покі́нчать життя без знання́.
Mas si no obedecen perecen a espada, y mueren en necedad.
13 А злосерді кладуть гнів на себе, не кричать, коли в'яже Він їх.
Los impíos de corazón acumulan la ira; no pueden clamar por auxilio, cuando Él los encadena,
14 У мо́лодості помирає душа їх, а їхня живая — поміж блудника́ми.
mueren en plena juventud, y acaban su vida entre los afeminados.
15 Він визволяє убогого з горя його, а в переслі́дуванні відкриває їм ухо.
Al pobre, empero, (Dios) le salva en la aflicción, le abre los oídos por la tribulación.
16 Також і тебе Він би ви́бавив був із тісноти́ на широ́кість, що в ній нема у́тиску, а те, що на стіл твій поклалося б, повне то́вщу було б.
A ti también te sacaría de las fauces de la angustia, a un lugar espacioso, sin estrechez, y tendrías tu mesa cómoda y llena de grosura.
17 Та правом безбожного ти перепо́внений, право ж та суд підпира́ють люди́ну.
Mas tú llenas la medida del inicuo; el juicio y la justicia te alcanzarán.
18 Отож лютість нехай не намо́вить тебе до плеска́ння в долоні, а о́куп великий нехай не заве́рне з дороги тебе.
Por eso, no oprimas a nadie acicateado por la ira, y no te pervierta la copia de sobornos.
19 Чи в біді допоможе твій зойк та всі змі́цнення сили?
¿Acaso te librará tu clamor de la angustia, aunque emplees todos los recursos de tu poder?
20 Не квапся до ночі тієї, коли ви́рвані будуть народи із місця свого́.
No suspires tanto por la noche que arrebatará a todos de su lugar.
21 Стережись, не звертайся до зла, яке за́мість біди ти обрав.
Guárdate de dirigir tu rostro hacia la iniquidad; aunque la prefieras a la aflicción.
22 Отож, Бог найвищий у силі Своїй, — хто навчає, як Він?
Mira: Dios es sublime en su poder; ¿quién es Maestro como Él?
23 Хто дорогу Його Йому вказувати бу́де? І хто скаже: „Ти кривду зробив?“
¿Quién le ha impuesto su camino? Y ¿quién puede decirle: «Tú has hecho mal»?
24 Пам'ятай, щоб звели́чувати Його вчинок, про якого виспівують люди,
Acuérdate de ensalzar su obra, la cual celebran los hombres.
25 що його бачить всяка люди́на, чоловік приглядається зда́лека.
La contemplan todos los hombres, la miran desde lejos los mortales.
26 Отож, Бог великий та недовідо́мий, і недосліди́ме число Його літ!
¡Cuán grande es Dios! No podemos comprenderlo; el número de sus años es inescrutable.
27 Бо стягає Він краплі води, і доще́м вони падають з хмари Його,
Él hace las menudas gotas de agua, que después se derraman en lluvias torrenciales.
28 що хмари спускають його, і спада́ють дощем на багато людей.
Destilan las nubes, y caen sobre los hombres gotas en abundancia.
29 Також хто зрозуміє розтя́гнення хмари, грім намету Його?
¿Quién comprenderá la extensión de las nubes, los truenos de su pabellón?
30 Отож, розтягає Він світло Своє над Собою і мо́рську глибі́нь закриває,
Él extiende en torno suyo su luz, y cubre las profundidades del mar.
31 бо ними Він судить наро́ди, багато поживи дає.
De esta manera juzga a los pueblos, y da pan en abundancia.
32 Він тримає в руках Своїх бли́скавку, і керує її проти цілі.
Llena sus manos de rayos, a los que indica el objeto que han de alcanzar.
33 Її гу́ркіт звіщає про неї, і при́хід її відчуває й худо́ба.
Le anuncia su voz de trueno, como también el ganado (siente) su venida.”
