Йов 36
1 І далі Елігу казав:
Приложив же еще Елиус, рече:
2 „Почекай мені тро́хи, й тобі покажу́, бо ще́ є про Бога слова́.
пожди ми мало еще, да тя научу: еще бо у мене есть слово.
3 Зачну́ виклада́ти я зда́лека, і Творце́ві своєму віддам справедливість.
Приим хитрость мою отдалеча, делы же моими праведная реку воистинну:
4 Бо справді слова́ мої не неправдиві, — я з тобою безва́дний в знанні́.
и не неправедны глаголы без правды уразумееши.
5 Таж Бог си́льний, і не відкидає ніко́го, Він міцни́й в силі серця.
Виждь же, яко Господь не отринет незлобиваго:
6 Не лишає безбожного Він при житті, але право для бідних дає.
силен крепостию сердца нечестивых не оживит и суд нищым даст,
7 Від праведного Він очей Своїх не відверта́є, але їх садо́вить з царями на троні наза́вжди, — і вони підвищаються.
не отимет от правдиваго очес Своих, и со цари на престоле посадит их на победу, и вознесутся.
8 А як тільки вони ланцюга́ми пов'я́зані, і тримаються в пу́тах біди́,
Связаннии в ручных узах яти будут ужами нищеты,
9 то Він їм представляє їх вчинок та їхні провини, що багато їх стало.
и возвестит им дела их и прегрешение их, яко укрепятся:
10 Відкриває Він ухо їх для осторо́ги, та вели́ть, щоб вернулися від беззако́ння.
но правдиваго услышит, и рече, яко обратятся от неправды.
11 Якщо тільки послу́хаються, та стануть служити Йому, покі́нчать вони свої дні у добрі, а ро́ки свої у приє́мнощах.
Аще услышат и поработают, скончают дни своя во благих и лета своя в благолепоте:
12 Коли ж не послухаються, то наскочать на ра́тище, і покі́нчать життя без знання́.
нечестивых же не спасет, зане не хотеша познати Господа и занеже учими не послушливи беша.
13 А злосерді кладуть гнів на себе, не кричать, коли в'яже Він їх.
И лицемери сердцем возмутят ярость: не возопиют, яко связа их:
14 У мо́лодості помирає душа їх, а їхня живая — поміж блудника́ми.
да умрет убо в юности душа их, житие же их уязвляемо Ангелы,
15 Він визволяє убогого з горя його, а в переслі́дуванні відкриває їм ухо.
занеже оскорбиша недужна и немощна, суд же кротких изложит.
16 Також і тебе Він би ви́бавив був із тісноти́ на широ́кість, що в ній нема у́тиску, а те, що на стіл твій поклалося б, повне то́вщу було б.
Еще же исторгну тя от уст вражиих: бездна, пролитие под нею, и сниде трапеза твоя исполнена тука.
17 Та правом безбожного ти перепо́внений, право ж та суд підпира́ють люди́ну.
Не оскудеет же от праведных суд:
18 Отож лютість нехай не намо́вить тебе до плеска́ння в долоні, а о́куп великий нехай не заве́рне з дороги тебе.
ярость же на нечестивыя будет, нечестия ради даров их, ихже приимаху на неправде.
19 Чи в біді допоможе твій зойк та всі змі́цнення сили?
Да не уклонит тя волею ум от мольбы в беде сущих немощных и всех содержащих крепость.
20 Не квапся до ночі тієї, коли ви́рвані будуть народи із місця свого́.
Не привлецы нощи, еже взыти людем вместо их:
21 Стережись, не звертайся до зла, яке за́мість біди ти обрав.
но сохранися, да не содееши зла: сих бо ради изят еси от нищеты.
22 Отож, Бог найвищий у силі Своїй, — хто навчає, як Він?
Се, Крепкий удержит крепостию Своею: кто бо есть, якоже Той, силен?
23 Хто дорогу Його Йому вказувати бу́де? І хто скаже: „Ти кривду зробив?“
И кто есть испытуяй дел Его? Или кто рекий: содея неправду?
24 Пам'ятай, щоб звели́чувати Його вчинок, про якого виспівують люди,
Помяни, яко велия дела Его суть, имиже владеша мужие.
25 що його бачить всяка люди́на, чоловік приглядається зда́лека.
Всяк человек видит в себе, елицы уязвляеми суть человецы.
26 Отож, Бог великий та недовідо́мий, і недосліди́ме число Його літ!
Се, Крепкий великий, и не увемы: число лет Его безконечное:
27 Бо стягає Він краплі води, і доще́м вони падають з хмари Його,
изочтенны же ему суть капли дождевныя, и излиются дождем во облак:
28 що хмари спускають його, і спада́ють дощем на багато людей.
потекут обетшания, осениша же облацы над премногими людьми: время постави скоту, ведят же ложа чин. О всех сих не дивитлитися ум, и не изменяетлися ти сердце от тела?
29 Також хто зрозуміє розтя́гнення хмари, грім намету Його?
И аще уразумеет простертие облака, равенство скинии Его:
30 Отож, розтягає Він світло Своє над Собою і мо́рську глибі́нь закриває,
се, простирает на ню свет и корения морская покры:
31 бо ними Він судить наро́ди, багато поживи дає.
теми бо судит людем, даст пищу могущему.
32 Він тримає в руках Своїх бли́скавку, і керує її проти цілі.
На руку покры свет и заповеда о нем сретающему:
33 Її гу́ркіт звіщає про неї, і при́хід її відчуває й худо́ба.
возвестит о нем другу своему Господь, стяжание, и о неправде.
