Йов 36
1 І далі Елігу казав:
Још говори Елијуј и рече:
2 „Почекай мені тро́хи, й тобі покажу́, бо ще́ є про Бога слова́.
Потрпи ме мало, и показаћу ти, јер још има шта бих говорио за Бога.
3 Зачну́ виклада́ти я зда́лека, і Творце́ві своєму віддам справедливість.
Почећу издалека беседу своју, и показаћу да је Творац мој праведан.
4 Бо справді слова́ мої не неправдиві, — я з тобою безва́дний в знанні́.
Доиста, неће бити лажне речи моје, код тебе је који право мисли.
5 Таж Бог си́льний, і не відкидає ніко́го, Він міцни́й в силі серця.
Гле, Бог је силан, али никога не одбацује, силан је снагом срчаном.
6 Не лишає безбожного Він при житті, але право для бідних дає.
Не да живети безбожнику, а невољницима чини правду.
7 Від праведного Він очей Своїх не відверта́є, але їх садо́вить з царями на троні наза́вжди, — і вони підвищаються.
Не одвраћа од праведника очију својих, него још с царевима на престо посађује их на век, те се узвишују.
8 А як тільки вони ланцюга́ми пов'я́зані, і тримаються в пу́тах біди́,
Ако ли су оковани у пута и свезани ужима невољничким,
9 то Він їм представляє їх вчинок та їхні провини, що багато їх стало.
Тада им напомиње дела њихова и безакоња њихова како су силна.
10 Відкриває Він ухо їх для осторо́ги, та вели́ть, щоб вернулися від беззако́ння.
И отвара Му ухо да би се поправили, и говори им да се врате од безакоња.
11 Якщо тільки послу́хаються, та стануть служити Йому, покі́нчать вони свої дні у добрі, а ро́ки свої у приє́мнощах.
Ако послушају и стану им служити, довршују дане своје у добру и године своје у радости.
12 Коли ж не послухаються, то наскочать на ра́тище, і покі́нчать життя без знання́.
Ако ли не послушају, гину од мача и умиру с безумља.
13 А злосерді кладуть гнів на себе, не кричать, коли в'яже Він їх.
А који су лицемерног срца, навлаче гнев и не вичу кад их повеже;
14 У мо́лодості помирає душа їх, а їхня живая — поміж блудника́ми.
Умире у младости душа њихова и живот њихов међу курвама.
15 Він визволяє убогого з горя його, а в переслі́дуванні відкриває їм ухо.
Избавља невољника из невоље његове и отвара му ухо у муци.
16 Також і тебе Він би ви́бавив був із тісноти́ на широ́кість, що в ній нема у́тиску, а те, що на стіл твій поклалося б, повне то́вщу було б.
Тако би и тебе извео из тескобе на пространо место, где ништа не досађује, и мирни сто твој био би пун претилине.
17 Та правом безбожного ти перепо́внений, право ж та суд підпира́ють люди́ну.
Али си заслужио суд безбожнички; и суд и правда снађе те.
18 Отож лютість нехай не намо́вить тебе до плеска́ння в долоні, а о́куп великий нехай не заве́рне з дороги тебе.
Доиста, гнев је на теби; гледај да те не одбаци у карању, те те велики откуп неће избавити.
19 Чи в біді допоможе твій зойк та всі змі́цнення сили?
Хоће ли гледати на твоје богатство? Неће ни на злато ни на какву силу блага твог.
20 Не квапся до ночі тієї, коли ви́рвані будуть народи із місця свого́.
Не уздиши за ноћу у коју народи одлазе на своје место.
21 Стережись, не звертайся до зла, яке за́мість біди ти обрав.
Чувај се да не погледаш на таштину и волиш на њу него невољу.
22 Отож, Бог найвищий у силі Своїй, — хто навчає, як Він?
Гле, Бог је највиши својом силом, ко је учитељ као Он?
23 Хто дорогу Його Йому вказувати бу́де? І хто скаже: „Ти кривду зробив?“
Ко Му је одредио пут Његов? Или ко ће Му рећи: Чиниш неправо?
24 Пам'ятай, щоб звели́чувати Його вчинок, про якого виспівують люди,
Опомињи се да величаш дела Његова, која гледају људи.
25 що його бачить всяка люди́на, чоловік приглядається зда́лека.
Сви људи виде их, сваки их гледа из далека.
26 Отож, Бог великий та недовідо́мий, і недосліди́ме число Його літ!
Гле, Бог је велик, и не можемо Га познати, број година Његових не може се докучити.
27 Бо стягає Він краплі води, і доще́м вони падають з хмари Його,
Јер Он стеже капље водене, које лију дажд из облака Његових;
28 що хмари спускають його, і спада́ють дощем на багато людей.
Кад теку облаци, капљу на мноштво људско.
29 Також хто зрозуміє розтя́гнення хмари, грім намету Його?
И ко би разумео простор облацима и грмљаву у шатору његовом?
30 Отож, розтягає Він світло Своє над Собою і мо́рську глибі́нь закриває,
Како простире над њим светлост своју, и дубине морске покрива?
31 бо ними Він судить наро́ди, багато поживи дає.
Тиме суди народима, даје хране изобила.
32 Він тримає в руках Своїх бли́скавку, і керує її проти цілі.
Рукама заклања светлост, и наређује кога да срете,
33 Її гу́ркіт звіщає про неї, і при́хід її відчуває й худо́ба.
Јављајући према њему добру вољу своју, и према стоци и према роду земаљском.
