Йов 36
1 І далі Елігу казав:
Og Elihu heldt fram og sagde:
2 „Почекай мені тро́хи, й тобі покажу́, бо ще́ є про Бога слова́.
«Vent litt og lat meg tala til deg! For endå hev eg ord for Gud;
3 Зачну́ виклада́ти я зда́лека, і Творце́ві своєму віддам справедливість.
eg hentar kunnskap langan leid, skal hjelpa skaparen til rett.
4 Бо справді слова́ мої не неправдиві, — я з тобою безва́дний в знанні́.
For visst, mitt ord skal ikkje ljuga; framfor deg stend ein full-lærd mann.
5 Таж Бог си́льний, і не відкидає ніко́го, Він міцни́й в силі серця.
Sjå, Gud er sterk, men vander ingen, han som er veldug i forstandskraft.
6 Не лишає безбожного Він при житті, але право для бідних дає.
Han let’kje gudlaus mann få liva; men armingarne gjev han rett.
7 Від праведного Він очей Своїх не відверта́є, але їх садо́вить з царями на троні наза́вжди, — і вони підвищаються.
Han snur’kje augo frå rettvise; hjå kongar på sin konungsstol han let deim ævleg sitja høgt.
8 А як тільки вони ланцюга́ми пов'я́зані, і тримаються в пу́тах біди́,
Um dei i lekkjor bundne vart og i ulukkesnaror fanga,
9 то Він їм представляє їх вчинок та їхні провини, що багато їх стало.
so synar han deim deira ferd og brot - at dei ovmoda seg -
10 Відкриває Він ухо їх для осторо́ги, та вели́ть, щоб вернулися від беззако́ння.
til refsing opnar øyro deira og byd deim venda um frå syndi.
11 Якщо тільки послу́хаються, та стануть служити Йому, покі́нчать вони свої дні у добрі, а ро́ки свої у приє́мнощах.
Um dei då høyrer vil og lyda, so liver dei sitt liv i lukka og sine år i herlegdom;
12 Коли ж не послухаються, то наскочать на ра́тище, і покі́нчать життя без знання́.
um ikkje, fær dei styng av spjotet, og i sin dårskap andast dei.
13 А злосерді кладуть гнів на себе, не кричать, коли в'яже Він їх.
Men vreiden trivst i vonde hjarto; dei bed’kje, um dei bundne vert;
14 У мо́лодості помирає душа їх, а їхня живая — поміж блудника́ми.
i ungdomstidi skal dei døy, forgangast som utukt-sveinar.
15 Він визволяє убогого з горя його, а в переслі́дуванні відкриває їм ухо.
Han frelser arming ved hans naud, opnar hans øyro gjenom trengsla.
16 Також і тебе Він би ви́бавив був із тісноти́ на широ́кість, що в ній нема у́тиску, а те, що на стіл твій поклалося б, повне то́вщу було б.
Deg og han lokkar ut or trengsla, fritt fær du det og ikkje trongt, ditt bord er fullt av feite retter.
17 Та правом безбожного ти перепо́внений, право ж та суд підпира́ють люди́ну.
Men fær du straff som syndug mann, i fall hans domsord held deg fast.
18 Отож лютість нехай не намо́вить тебе до плеска́ння в долоні, а о́куп великий нехай не заве́рне з дороги тебе.
Lat ikkje tukti avla vreide, den tunge bot deg leida vilt!
19 Чи в біді допоможе твій зойк та всі змі́цнення сили?
Kann klaga hjelpa deg or naud, kor mykje enn du stræva vil?
20 Не квапся до ночі тієї, коли ви́рвані будуть народи із місця свого́.
Du må’kje lengta etter natti då folk vert rykte frå sin stad!
21 Стережись, не звертайся до зла, яке за́мість біди ти обрав.
Gjev agt, so ei til synd du vender, for det du heller vil enn lida.
22 Отож, Бог найвищий у силі Своїй, — хто навчає, як Він?
Sjå, Gud er upphøgd i sitt velde; kven er ein lærar slik som han?
23 Хто дорогу Його Йому вказувати бу́де? І хто скаже: „Ти кривду зробив?“
Kven hev vel vegen lagt for honom? Kven sagde vel: «Du hev urett gjort?»
24 Пам'ятай, щоб звели́чувати Його вчинок, про якого виспівують люди,
Hugs på å prisa høgt hans verk, som menneski hev sunge um!
25 що його бачить всяка люди́на, чоловік приглядається зда́лека.
Kvart menneskje med lyst det ser, mann-ætti ser det langan leid.
26 Отож, Бог великий та недовідо́мий, і недосліди́ме число Його літ!
Upphøgd, uskynande er Gud, hans liveår kann ingen telja,
27 Бо стягає Він краплі води, і доще́м вони падають з хмари Його,
for han dreg vatsdroparne, so det vert regn av skodde-eim.
28 що хмари спускають його, і спада́ють дощем на багато людей.
Og ifrå skyerne det fløymer og dryp ned yver mange folk.
29 Також хто зрозуміє розтя́гнення хмари, грім намету Його?
Kven skynar vel skyhoparne og torebraket frå hans hytta?
30 Отож, розтягає Він світло Своє над Собою і мо́рську глибі́нь закриває,
Han breider ljoset sitt ikring seg og let det hylja havsens røter.
31 бо ними Він судить наро́ди, багато поживи дає.
Soleis han dømer folkeslag og skiftar brød i ovmengd ut.
32 Він тримає в руках Своїх бли́скавку, і керує її проти цілі.
Han sveiper henderne i ljos og sender det mot fienden.
33 Її гу́ркіт звіщає про неї, і при́хід її відчуває й худо́ба.
Hans tora meldar um hans koma, ja, feet varslar når han kjem.
