Йов 36
1 І далі Елігу казав:
Un Elihus vēl runāja un sacīja:
2 „Почекай мені тро́хи, й тобі покажу́, бо ще́ є про Бога слова́.
Pagaidi man vēl maķenīt, es tev mācīšu, jo no Dieva puses vēl kas jāsaka.
3 Зачну́ виклада́ти я зда́лека, і Творце́ві своєму віддам справедливість.
Es meklēšu savu atzīšanu no tālienes un gādāšu savam radītājam taisnību.
4 Бо справді слова́ мої не неправдиві, — я з тобою безва́дний в знанні́.
Jo tiešām, mana valoda nav meli; tavā priekšā ir, kam atzīšanas netrūkst.
5 Таж Бог си́льний, і не відкидає ніко́го, Він міцни́й в силі серця.
Redzi, Dievs ir varens un tomēr neatmet, Viņš ir varens gudrības spēkā.
6 Не лишає безбожного Він при житті, але право для бідних дає.
Viņš bezdievīgam neliek dzīvot, un bēdīgam nes tiesu.
7 Від праведного Він очей Своїх не відверта́є, але їх садо́вить з царями на троні наза́вжди, — і вони підвищаються.
Viņš nenovērš savas acis no taisnā, bet pie ķēniņiem uz goda krēsla, tur Viņš tiem liek sēdēt mūžam, ka top paaugstināti.
8 А як тільки вони ланцюга́ми пов'я́зані, і тримаються в пу́тах біди́,
Un kur cietuma ļaudis ir ķēdēs un top turēti bēdu saitēs,
9 то Він їм представляє їх вчинок та їхні провини, що багато їх стало.
Tur Viņš tiem dara zināmu viņu darbu un viņu pārkāpumus, ka cēlušies lepnībā.
10 Відкриває Він ухо їх для осторо́ги, та вели́ть, щоб вернулися від беззако́ння.
Viņš tiem atdara ausi mācībai, un saka, lai atgriežas no netaisnības.
11 Якщо тільки послу́хаються, та стануть служити Йому, покі́нчать вони свої дні у добрі, а ро́ки свої у приє́мнощах.
Ja tie nu klausa un Viņam kalpo, tad tie pavada savas dienas labumā un savus gadus laimē.
12 Коли ж не послухаються, то наскочать на ра́тище, і покі́нчать життя без знання́.
Un ja tie neklausa, tad tie krīt caur zobenu un mirst bez atzīšanas.
13 А злосерді кладуть гнів на себе, не кричать, коли в'яже Він їх.
Bet kam neskaidra sirds, tie kurn, tie nepiesauc, kad Viņš tos saistījis.
14 У мо́лодості помирає душа їх, а їхня живая — поміж блудника́ми.
Tā tad viņu dvēsele mirst jaunībā, un viņu dzīvība paiet ar mauciniekiem.
15 Він визволяє убогого з горя його, а в переслі́дуванні відкриває їм ухо.
Bet bēdīgo Viņš izpestī viņa bēdās, un atver viņa ausis bēdu laikā.
16 Також і тебе Він би ви́бавив був із тісноти́ на широ́кість, що в ній нема у́тиску, а те, що на стіл твій поклалося б, повне то́вщу було б.
Tāpat Viņš tevi izraus no bēdu rīkles uz klaju vietu, kur bēdu nav, un tavs galds būs pilns ar treknumu.
17 Та правом безбожного ти перепо́внений, право ж та суд підпира́ють люди́ну.
Bet ja tu esi pilns bezdievīgas tiesāšanās, tad tiesa un sodība tevi ķers.
18 Отож лютість нехай не намо́вить тебе до плеска́ння в долоні, а о́куп великий нехай не заве́рне з дороги тебе.
Lai sirds rūgtums tev jel neskubina zaimot, un tā lielā pārbaudīšana lai tevi nenovērš.
19 Чи в біді допоможе твій зойк та всі змі́цнення сили?
Vai tu ar brēkšanu no bēdām tiksi vaļā, vai cīnīdamies ar visu spēku?
20 Не квапся до ночі тієї, коли ви́рвані будуть народи із місця свого́.
Neilgojies pēc tās nakts, kas noceļ tautas no savas vietas.
21 Стережись, не звертайся до зла, яке за́мість біди ти обрав.
Sargies, negriezies pie netaisnības, jo tā tev vairāk patīk nekā pacietība.
22 Отож, Бог найвищий у силі Своїй, — хто навчає, як Він?
Redzi, Dievs ir augsts savā spēkā; kur ir tāds mācītājs, kā Viņš?
23 Хто дорогу Його Йому вказувати бу́де? І хто скаже: „Ти кривду зробив?“
Kas Viņam raudzīs uz Viņa ceļu, vai kas uz Viņu sacīs: Tu dari netaisnību?
24 Пам'ятай, щоб звели́чувати Його вчинок, про якого виспівують люди,
Piemini, ka arī tu paaugstini Viņa darbu, par ko ļaudis dzied.
25 що його бачить всяка люди́на, чоловік приглядається зда́лека.
Visi ļaudis to skatās ar prieku, cilvēks to ierauga no tālienes.
26 Отож, Бог великий та недовідо́мий, і недосліди́ме число Його літ!
Redzi, Dievs ir augsts un neizmanāms, Viņa gadu pulku nevar izdibināt.
27 Бо стягає Він краплі води, і доще́м вони падають з хмари Його,
Viņš savelk ūdens lāsītes, un lietus līst no viņa miglas.
28 що хмари спускають його, і спада́ють дощем на багато людей.
Tas līst no padebešiem un pil uz daudz cilvēkiem.
29 Також хто зрозуміє розтя́гнення хмари, грім намету Його?
Vai var izprast, kā padebeši izplešas, un kā Viņa dzīvoklis rīb?
30 Отож, розтягає Він світло Своє над Собою і мо́рську глибі́нь закриває,
Redzi, Viņš ģērbjas zibeņu spīdumā un apklājās ar jūras dziļumiem.
31 бо ними Він судить наро́ди, багато поживи дає.
Jo tā Viņš soda tautas un dod barības papilnam.
32 Він тримає в руках Своїх бли́скавку, і керує її проти цілі.
Viņa abējās rokās spīdumi, un Viņš tiem rāda, kur lai sper.
33 Її гу́ркіт звіщає про неї, і при́хід її відчуває й худо́ба.
Pērkona balss sludina Viņu nākam, un ganāmi pulki, ka Viņš tuvu.
