Йов 36
1 І далі Елігу казав:
Addens quoque Eliu, hæc locutus est:
2 „Почекай мені тро́хи, й тобі покажу́, бо ще́ є про Бога слова́.
Sustine me paululum, et indicabo tibi: adhuc enim habeo quod pro Deo loquar.
3 Зачну́ виклада́ти я зда́лека, і Творце́ві своєму віддам справедливість.
Repetam scientiam meam a principio, et operatorem meum probabo iustum.
4 Бо справді слова́ мої не неправдиві, — я з тобою безва́дний в знанні́.
Vere enim absque mendacio sermones mei, et perfecta scientia probabitur tibi.
5 Таж Бог си́льний, і не відкидає ніко́го, Він міцни́й в силі серця.
Deus potentes non abiicit, cum et ipse sit potens.
6 Не лишає безбожного Він при житті, але право для бідних дає.
Sed non salvat impios, et iudicium pauperibus tribuit.
7 Від праведного Він очей Своїх не відверта́є, але їх садо́вить з царями на троні наза́вжди, — і вони підвищаються.
Non auferet a iusto oculos suos, et reges in solio collocat in perpetuum, et illi eriguntur.
8 А як тільки вони ланцюга́ми пов'я́зані, і тримаються в пу́тах біди́,
Et si fuerint in catenis, et vinciantur funibus paupertatis.
9 то Він їм представляє їх вчинок та їхні провини, що багато їх стало.
Indicabit eis opera eorum, et scelera eorum, quia violenti fuerunt.
10 Відкриває Він ухо їх для осторо́ги, та вели́ть, щоб вернулися від беззако́ння.
Revelabit quoque aurem eorum, ut corripiat: et loquetur, ut revertantur ab iniquitate.
11 Якщо тільки послу́хаються, та стануть служити Йому, покі́нчать вони свої дні у добрі, а ро́ки свої у приє́мнощах.
Si audierint et observaverint, complebunt dies suos in bono, et annos suos in gloria:
12 Коли ж не послухаються, то наскочать на ра́тище, і покі́нчать життя без знання́.
Si autem non audierint, transibunt per gladium, et consumentur in stultitia.
13 А злосерді кладуть гнів на себе, не кричать, коли в'яже Він їх.
Simulatores et callidi provocant iram Dei, neque clamabunt cum vincti fuerint.
14 У мо́лодості помирає душа їх, а їхня живая — поміж блудника́ми.
Morietur in tempestate anima eorum, et vita eorum inter effeminatos.
15 Він визволяє убогого з горя його, а в переслі́дуванні відкриває їм ухо.
Eripiet de angustia sua pauperem, et revelabit in tribulatione aurem eius.
16 Також і тебе Він би ви́бавив був із тісноти́ на широ́кість, що в ній нема у́тиску, а те, що на стіл твій поклалося б, повне то́вщу було б.
Igitur salvabit te de ore angusto latissime, et non habente fundamentum subter se: requies autem mensæ tuæ erit plena pinguedine.
17 Та правом безбожного ти перепо́внений, право ж та суд підпира́ють люди́ну.
Causa tua quasi impii iudicata est, causam iudiciumque recipies.
18 Отож лютість нехай не намо́вить тебе до плеска́ння в долоні, а о́куп великий нехай не заве́рне з дороги тебе.
Non te ergo superet ira, ut aliquem opprimas: nec multitudo donorum inclinet te.
19 Чи в біді допоможе твій зойк та всі змі́цнення сили?
Depone magnitudinem tuam absque tribulatione, et omnes robustos fortitudine.
20 Не квапся до ночі тієї, коли ви́рвані будуть народи із місця свого́.
Ne protrahas noctem, ut ascendant populi pro eis.
21 Стережись, не звертайся до зла, яке за́мість біди ти обрав.
Cave ne declines ad iniquitatem: hanc enim cœpisti sequi post miseriam.
22 Отож, Бог найвищий у силі Своїй, — хто навчає, як Він?
Ecce, Deus excelsus in fortitudine sua, et nullus ei similis in legislatoribus.
23 Хто дорогу Його Йому вказувати бу́де? І хто скаже: „Ти кривду зробив?“
Quis poterit scrutari vias eius? aut quis potest ei dicere: Operatus es iniquitatem?
24 Пам'ятай, щоб звели́чувати Його вчинок, про якого виспівують люди,
Memento quod ignores opus eius, de quo cecinerunt viri.
25 що його бачить всяка люди́на, чоловік приглядається зда́лека.
Omnes homines vident eum, unusquisque intuetur procul.
26 Отож, Бог великий та недовідо́мий, і недосліди́ме число Його літ!
Ecce, Deus magnus vincens scientiam nostram: numerus annorum eius inæstimabilis.
27 Бо стягає Він краплі води, і доще́м вони падають з хмари Його,
Qui aufert stillas pluviæ, et effundit imbres ad instar gurgitum.
28 що хмари спускають його, і спада́ють дощем на багато людей.
Qui de nubibus fluunt, quæ prætexunt cuncta desuper.
29 Також хто зрозуміє розтя́гнення хмари, грім намету Його?
Si voluerit extendere nubes quasi tentorium suum,
30 Отож, розтягає Він світло Своє над Собою і мо́рську глибі́нь закриває,
Et fulgurare lumine suo desuper, cardines quoque maris operiet.
31 бо ними Він судить наро́ди, багато поживи дає.
Per hæc enim iudicat populos, et dat escas multis mortalibus.
32 Він тримає в руках Своїх бли́скавку, і керує її проти цілі.
In manibus abscondit lucem, et præcepit ei ut rursus adveniat.
33 Її гу́ркіт звіщає про неї, і при́хід її відчуває й худо́ба.
Annunciat de ea amico suo, quod possessio eius sit, et ad eam possit ascendere.
