Йов 36
1 І далі Елігу казав:
Poi Elihu seguitando disse:
2 „Почекай мені тро́хи, й тобі покажу́, бо ще́ є про Бога слова́.
“Aspetta un po’, io t’istruirò; perché c’è da dire ancora a pro di Dio.
3 Зачну́ виклада́ти я зда́лека, і Творце́ві своєму віддам справедливість.
Io trarrò la mia scienza da lontano e renderò giustizia a colui che m’ha fatto.
4 Бо справді слова́ мої не неправдиві, — я з тобою безва́дний в знанні́.
Per certo, le mie parole non son bugiarde; ti sta dinanzi un uomo dotato di perfetta scienza.
5 Таж Бог си́льний, і не відкидає ніко́го, Він міцни́й в силі серця.
Ecco, Iddio è potente, ma non disdegna nessuno; è potente per la forza dell’intelletto suo.
6 Не лишає безбожного Він при житті, але право для бідних дає.
Ei non lascia viver l’empio, e fa ragione ai miseri.
7 Від праведного Він очей Своїх не відверта́є, але їх садо́вить з царями на троні наза́вжди, — і вони підвищаються.
Non storna lo sguardo suo dai giusti, ma li pone coi re sul trono, ve li fa sedere per sempre, e così li esalta
8 А як тільки вони ланцюга́ми пов'я́зані, і тримаються в пу́тах біди́,
Se gli uomini son talora stretti da catene se son presi nei legami dell’afflizione,
9 то Він їм представляє їх вчинок та їхні провини, що багато їх стало.
Dio fa lor conoscere la lor condotta, le loro trasgressioni, giacché si sono insuperbiti;
10 Відкриває Він ухо їх для осторо́ги, та вели́ть, щоб вернулися від беззако́ння.
egli apre così i loro orecchi a’ suoi ammonimenti, e li esorta ad abbandonare il male.
11 Якщо тільки послу́хаються, та стануть служити Йому, покі́нчать вони свої дні у добрі, а ро́ки свої у приє́мнощах.
Se l’ascoltano, se si sottomettono, finiscono i loro giorni nel benessere, e gli anni loro nella gioia;
12 Коли ж не послухаються, то наскочать на ра́тище, і покі́нчать життя без знання́.
ma, se non l’ascoltano, periscon trafitti da’ suoi dardi, muoiono per mancanza d’intendimento.
13 А злосерді кладуть гнів на себе, не кричать, коли в'яже Він їх.
Gli empi di cuore s’abbandonano alla collera, non implorano Iddio quand’ei gl’incatena;
14 У мо́лодості помирає душа їх, а їхня живая — поміж блудника́ми.
così muoiono nel fior degli anni, e la lor vita finisce come quella dei dissoluti;
15 Він визволяє убогого з горя його, а в переслі́дуванні відкриває їм ухо.
ma Dio libera l’afflitto mediante l’afflizione, e gli apre gli orecchi mediante la sventura.
16 Також і тебе Він би ви́бавив був із тісноти́ на широ́кість, що в ній нема у́тиску, а те, що на стіл твій поклалося б, повне то́вщу було б.
Te pure ei vuol trarre dalle fauci della distretta, al largo, dove non è più angustia, e coprir la tua mensa tranquilla di cibi succulenti.
17 Та правом безбожного ти перепо́внений, право ж та суд підпира́ють люди́ну.
Ma, se giudichi le vie di Dio come fan gli empi, il giudizio e la sentenza di lui ti piomberanno addosso.
18 Отож лютість нехай не намо́вить тебе до плеска́ння в долоні, а о́куп великий нехай не заве́рне з дороги тебе.
Bada che la collera non ti trasporti alla bestemmia, e la grandezza del riscatto non t’induca a fuorviare!
19 Чи в біді допоможе твій зойк та всі змі́цнення сили?
Farebbe egli caso delle tue ricchezze? Non han valore per lui, né l’oro, né tutta la possanza dell’opulenza.
20 Не квапся до ночі тієї, коли ви́рвані будуть народи із місця свого́.
Non anelare a quella notte che porta via i popoli dal luogo loro.
21 Стережись, не звертайся до зла, яке за́мість біди ти обрав.
Guardati bene dal volgerti all’iniquità, tu che sembri preferirla all’afflizione.
22 Отож, Бог найвищий у силі Своїй, — хто навчає, як Він?
Vedi, Iddio è eccelso nella sua potenza; chi può insegnare come lui?
23 Хто дорогу Його Йому вказувати бу́де? І хто скаже: „Ти кривду зробив?“
Chi gli prescrive la via da seguire? Chi osa dirgli: “Tu hai fatto male?”
24 Пам'ятай, щоб звели́чувати Його вчинок, про якого виспівують люди,
Pensa piuttosto a magnificar le sue opere; gli uomini le celebrano nei loro canti,
25 що його бачить всяка люди́на, чоловік приглядається зда́лека.
tutti le ammirano, il mortale le contempla da lungi.
26 Отож, Бог великий та недовідо́мий, і недосліди́ме число Його літ!
Sì, Iddio è grande e noi non lo possiam conoscere; incalcolabile è il numero degli anni suoi.
27 Бо стягає Він краплі води, і доще́м вони падають з хмари Його,
Egli attrae a sé le gocciole dell’acqua; dai vapori ch’egli ha formato stilla la pioggia.
28 що хмари спускають його, і спада́ють дощем на багато людей.
Le nubi la spandono, la rovesciano sulla folla de’ mortali.
29 Також хто зрозуміє розтя́гнення хмари, грім намету Його?
E chi può capire lo spiegamento delle nubi, i fragori che scoppiano nel suo padiglione?
30 Отож, розтягає Він світло Своє над Собою і мо́рську глибі́нь закриває,
Ecco, ora egli spiega intorno a sé la sua luce, or prende per coperta le profondità del mare.
31 бо ними Він судить наро́ди, багато поживи дає.
Per tal modo punisce i popoli, e dà loro del cibo in abbondanza.
32 Він тримає в руках Своїх бли́скавку, і керує її проти цілі.
S’empie di fulmini le mani, e li lancia contro gli avversari.
33 Її гу́ркіт звіщає про неї, і при́хід її відчуває й худо́ба.
Il rombo del tuono annunzia ch’ei viene, gli animali lo presenton vicino.
