Йов 36
1 І далі Елігу казав:
Eliu continuò a dire:
2 „Почекай мені тро́хи, й тобі покажу́, бо ще́ є про Бога слова́.
Abbi un pò di pazienza e io te lo dimostrerò, perché in difesa di Dio c'è altro da dire.
3 Зачну́ виклада́ти я зда́лека, і Творце́ві своєму віддам справедливість.
Prenderò da lontano il mio sapere e renderò giustizia al mio creatore,
4 Бо справді слова́ мої не неправдиві, — я з тобою безва́дний в знанні́.
poiché non è certo menzogna il mio parlare: un uomo di perfetta scienza è qui con te.
5 Таж Бог си́льний, і не відкидає ніко́го, Він міцни́й в силі серця.
Ecco, Dio è grande e non si ritratta, egli è grande per fermezza di cuore.
6 Не лишає безбожного Він при житті, але право для бідних дає.
Non lascia vivere l'iniquo e rende giustizia ai miseri.
7 Від праведного Він очей Своїх не відверта́є, але їх садо́вить з царями на троні наза́вжди, — і вони підвищаються.
Non toglie gli occhi dai giusti, li fa sedere sul trono con i re e li esalta per sempre.
8 А як тільки вони ланцюга́ми пов'я́зані, і тримаються в пу́тах біди́,
Se talvolta essi sono avvinti in catene, se sono stretti dai lacci dell'afflizione,
9 то Він їм представляє їх вчинок та їхні провини, що багато їх стало.
fa loro conoscere le opere loro e i loro falli, perché superbi;
10 Відкриває Він ухо їх для осторо́ги, та вели́ть, щоб вернулися від беззако́ння.
apre loro gli orecchi per la correzione e ordina che si allontanino dalla iniquità.
11 Якщо тільки послу́хаються, та стануть служити Йому, покі́нчать вони свої дні у добрі, а ро́ки свої у приє́мнощах.
Se ascoltano e si sottomettono, chiuderanno i loro giorni nel benessere e i loro anni nelle delizie.
12 Коли ж не послухаються, то наскочать на ра́тище, і покі́нчать життя без знання́.
Ma se non vorranno ascoltare, di morte violenta periranno, spireranno senza neppure saperlo.
13 А злосерді кладуть гнів на себе, не кричать, коли в'яже Він їх.
I perversi di cuore accumulano l'ira; non invocano aiuto, quando Dio li avvince in catene:
14 У мо́лодості помирає душа їх, а їхня живая — поміж блудника́ми.
si spegne in gioventù la loro anima, e la loro vita all'età dei dissoluti.
15 Він визволяє убогого з горя його, а в переслі́дуванні відкриває їм ухо.
Ma egli libera il povero con l'afflizione, gli apre l'udito con la sventura.
16 Також і тебе Він би ви́бавив був із тісноти́ на широ́кість, що в ній нема у́тиску, а те, що на стіл твій поклалося б, повне то́вщу було б.
Anche te intende sottrarre dal morso dell'angustia: avrai in cambio un luogo ampio, non ristretto e la tua tavola sarà colma di vivande grasse.
17 Та правом безбожного ти перепо́внений, право ж та суд підпира́ють люди́ну.
Ma se colmi la misura con giudizi da empio, giudizio e condanna ti seguiranno.
18 Отож лютість нехай не намо́вить тебе до плеска́ння в долоні, а о́куп великий нехай не заве́рне з дороги тебе.
La collera non ti trasporti alla bestemmia, l'abbondanza dell'espiazione non ti faccia fuorviare.
19 Чи в біді допоможе твій зойк та всі змі́цнення сили?
Può forse farti uscire dall'angustia il tuo grido, con tutti i tentativi di forza?
20 Не квапся до ночі тієї, коли ви́рвані будуть народи із місця свого́.
Non sospirare quella notte, in cui i popoli vanno al loro luogo.
21 Стережись, не звертайся до зла, яке за́мість біди ти обрав.
Bada di non volgerti all'iniquità, poiché per questo sei stato provato dalla miseria.
22 Отож, Бог найвищий у силі Своїй, — хто навчає, як Він?
Ecco, Dio è sublime nella sua potenza; chi come lui è temibile?
23 Хто дорогу Його Йому вказувати бу́де? І хто скаже: „Ти кривду зробив?“
Chi mai gli ha imposto il suo modo d'agire o chi mai ha potuto dirgli: «Hai agito male?».
24 Пам'ятай, щоб звели́чувати Його вчинок, про якого виспівують люди,
Ricordati che devi esaltare la sua opera, che altri uomini hanno cantato.
25 що його бачить всяка люди́на, чоловік приглядається зда́лека.
Ogni uomo la contempla, il mortale la mira da lontano.
26 Отож, Бог великий та недовідо́мий, і недосліди́ме число Його літ!
Ecco, Dio è così grande, che non lo comprendiamo: il numero dei suoi anni è incalcolabile.
27 Бо стягає Він краплі води, і доще́м вони падають з хмари Його,
Egli attrae in alto le gocce dell'acqua e scioglie in pioggia i suoi vapori,
28 що хмари спускають його, і спада́ють дощем на багато людей.
che le nubi riversano e grondano sull'uomo in grande quantità.
29 Також хто зрозуміє розтя́гнення хмари, грім намету Його?
Chi inoltre può comprendere la distesa delle nubi, i fragori della sua dimora?
30 Отож, розтягає Він світло Своє над Собою і мо́рську глибі́нь закриває,
Ecco, espande sopra di esso il suo vapore e copre le profondità del mare.
31 бо ними Він судить наро́ди, багато поживи дає.
In tal modo sostenta i popoli e offre alimento in abbondanza.
32 Він тримає в руках Своїх бли́скавку, і керує її проти цілі.
Arma le mani di folgori e le scaglia contro il bersaglio.
33 Її гу́ркіт звіщає про неї, і при́хід її відчуває й худо́ба.
Lo annunzia il suo fragore, riserva d'ira contro l'iniquità.
