Йов 36
1 І далі Елігу казав:
Elihu also proceeded, and said,
2 „Почекай мені тро́хи, й тобі покажу́, бо ще́ є про Бога слова́.
Suffer me a little, and I will shew thee that [I have] yet to speak on God’s behalf.
3 Зачну́ виклада́ти я зда́лека, і Творце́ві своєму віддам справедливість.
I will fetch my knowledge from afar, and will ascribe righteousness to my Maker.
4 Бо справді слова́ мої не неправдиві, — я з тобою безва́дний в знанні́.
For truly my words [shall] not [be] false: he that is perfect in knowledge [is] with thee.
5 Таж Бог си́льний, і не відкидає ніко́го, Він міцни́й в силі серця.
Behold, God [is] mighty, and despiseth not [any: he is] mighty in strength [and] wisdom.
6 Не лишає безбожного Він при житті, але право для бідних дає.
He preserveth not the life of the wicked: but giveth right to the poor.
7 Від праведного Він очей Своїх не відверта́є, але їх садо́вить з царями на троні наза́вжди, — і вони підвищаються.
He withdraweth not his eyes from the righteous: but with kings [are they] on the throne; yea, he doth establish them for ever, and they are exalted.
8 А як тільки вони ланцюга́ми пов'я́зані, і тримаються в пу́тах біди́,
And if [they be] bound in fetters, [and] be holden in cords of affliction;
9 то Він їм представляє їх вчинок та їхні провини, що багато їх стало.
Then he sheweth them their work, and their transgressions that they have exceeded.
10 Відкриває Він ухо їх для осторо́ги, та вели́ть, щоб вернулися від беззако́ння.
He openeth also their ear to discipline, and commandeth that they return from iniquity.
11 Якщо тільки послу́хаються, та стануть служити Йому, покі́нчать вони свої дні у добрі, а ро́ки свої у приє́мнощах.
If they obey and serve [him], they shall spend their days in prosperity, and their years in pleasures.
12 Коли ж не послухаються, то наскочать на ра́тище, і покі́нчать життя без знання́.
But if they obey not, they shall perish by the sword, and they shall die without knowledge.
13 А злосерді кладуть гнів на себе, не кричать, коли в'яже Він їх.
But the hypocrites in heart heap up wrath: they cry not when he bindeth them.
14 У мо́лодості помирає душа їх, а їхня живая — поміж блудника́ми.
They die in youth, and their life [is] among the unclean.
15 Він визволяє убогого з горя його, а в переслі́дуванні відкриває їм ухо.
He delivereth the poor in his affliction, and openeth their ears in oppression.
16 Також і тебе Він би ви́бавив був із тісноти́ на широ́кість, що в ній нема у́тиску, а те, що на стіл твій поклалося б, повне то́вщу було б.
Even so would he have removed thee out of the strait [into] a broad place, where [there is] no straitness; and that which should be set on thy table [should be] full of fatness.
17 Та правом безбожного ти перепо́внений, право ж та суд підпира́ють люди́ну.
But thou hast fulfilled the judgment of the wicked: judgment and justice take hold [on thee].
18 Отож лютість нехай не намо́вить тебе до плеска́ння в долоні, а о́куп великий нехай не заве́рне з дороги тебе.
Because [there is] wrath, [beware] lest he take thee away with [his] stroke: then a great ransom cannot deliver thee.
19 Чи в біді допоможе твій зойк та всі змі́цнення сили?
Will he esteem thy riches? [no], not gold, nor all the forces of strength.
20 Не квапся до ночі тієї, коли ви́рвані будуть народи із місця свого́.
Desire not the night, when people are cut off in their place.
21 Стережись, не звертайся до зла, яке за́мість біди ти обрав.
Take heed, regard not iniquity: for this hast thou chosen rather than affliction.
22 Отож, Бог найвищий у силі Своїй, — хто навчає, як Він?
Behold, God exalteth by his power: who teacheth like him?
23 Хто дорогу Його Йому вказувати бу́де? І хто скаже: „Ти кривду зробив?“
Who hath enjoined him his way? or who can say, Thou hast wrought iniquity?
24 Пам'ятай, щоб звели́чувати Його вчинок, про якого виспівують люди,
Remember that thou magnify his work, which men behold.
25 що його бачить всяка люди́на, чоловік приглядається зда́лека.
Every man may see it; man may behold [it] afar off.
26 Отож, Бог великий та недовідо́мий, і недосліди́ме число Його літ!
Behold, God [is] great, and we know [him] not, neither can the number of his years be searched out.
27 Бо стягає Він краплі води, і доще́м вони падають з хмари Його,
For he maketh small the drops of water: they pour down rain according to the vapour thereof:
28 що хмари спускають його, і спада́ють дощем на багато людей.
Which the clouds do drop [and] distil upon man abundantly.
29 Також хто зрозуміє розтя́гнення хмари, грім намету Його?
Also can [any] understand the spreadings of the clouds, [or] the noise of his tabernacle?
30 Отож, розтягає Він світло Своє над Собою і мо́рську глибі́нь закриває,
Behold, he spreadeth his light upon it, and covereth the bottom of the sea.
31 бо ними Він судить наро́ди, багато поживи дає.
For by them judgeth he the people; he giveth meat in abundance.
32 Він тримає в руках Своїх бли́скавку, і керує її проти цілі.
With clouds he covereth the light; and commandeth it [not to shine] by [the cloud] that cometh betwixt.
33 Її гу́ркіт звіщає про неї, і при́хід її відчуває й худо́ба.
The noise thereof sheweth concerning it, the cattle also concerning the vapour.
