Йов 36
1 І далі Елігу казав:
Vierde rede: mag de mens God ter verantwoording roepen? Elihoe vervolgde, en sprak:
2 „Почекай мені тро́хи, й тобі покажу́, бо ще́ є про Бога слова́.
Heb nog een weinig geduld, en ik zal u onderrichten, Want er valt nog genoeg ten gunste van de Godheid te zeggen;
3 Зачну́ виклада́ти я зда́лека, і Творце́ві своєму віддам справедливість.
Ik wil mijn kennis tot het uiterste voeren, Om mijn Schepper te rechtvaardigen.
4 Бо справді слова́ мої не неправдиві, — я з тобою безва́дний в знанні́.
Neen, mijn woorden liegen niet: Ge hebt met iemand te doen, die het eerlijk meent.
5 Таж Бог си́льний, і не відкидає ніко́го, Він міцни́й в силі серця.
Ja, God is groot: Hij veracht den rechtschapene niet;
6 Не лишає безбожного Він при житті, але право для бідних дає.
Machtig: Hij laat den boze niet leven! Hij verschaft aan de verdrukten hun recht,
7 Від праведного Він очей Своїх не відверта́є, але їх садо́вить з царями на троні наза́вжди, — і вони підвищаються.
Van de rechtvaardigen wendt Hij zijn ogen niet af; Hij zet ze bij koningen op de troon, Hoog plaatst Hij hun zetel voor eeuwig!
8 А як тільки вони ланцюга́ми пов'я́зані, і тримаються в пу́тах біди́,
Maar worden zij in boeien geklonken, In koorden van ellende gevangen,
9 то Він їм представляє їх вчинок та їхні провини, що багато їх стало.
Dan brengt Hij hun daardoor hun gedrag onder het oog, En hun zonden uit hoogmoed ontstaan;
10 Відкриває Він ухо їх для осторо́ги, та вели́ть, щоб вернулися від беззако́ння.
Zo opent Hij hun oor ter belering, En vermaant ze, zich van hun ongerechtigheid te bekeren.
11 Якщо тільки послу́хаються, та стануть служити Йому, покі́нчать вони свої дні у добрі, а ро́ки свої у приє́мнощах.
Wanneer ze dan luisteren, en Hem weer dienen, Dan slijten ze hun dagen in geluk, Hun jaren in weelde;
12 Коли ж не послухаються, то наскочать на ра́тище, і покі́нчать життя без знання́.
Maar wanneer ze niet willen horen, Dan gaan ze heen naar het graf, En komen om door onverstand.
13 А злосерді кладуть гнів на себе, не кричать, коли в'яже Він їх.
En de verstokten, die er toornig om worden, En niet smeken, als Hij ze bindt:
14 У мо́лодості помирає душа їх, а їхня живая — поміж блудника́ми.
Zij sterven al in hun jeugd, Hun leven vliedt heen in de jonge jaren.
15 Він визволяє убогого з горя його, а в переслі́дуванні відкриває їм ухо.
Hij redt dus den ellendige door zijn ellende, En opent zijn oor door zijn nood!
16 Також і тебе Він би ви́бавив був із тісноти́ на широ́кість, що в ній нема у́тиску, а те, що на стіл твій поклалося б, повне то́вщу було б.
Zo trekt Hij ook u uit de muil van ellende Inplaats daarvan zal het onbekrompen overvloed zijn, En het genot van een dis, met vette spijzen beladen.
17 Та правом безбожного ти перепо́внений, право ж та суд підпира́ють люди́ну.
Maar oordeelt gij geheel als een boze zijn gericht zal u treffen,
18 Отож лютість нехай не намо́вить тебе до плеска́ння в долоні, а о́куп великий нехай не заве́рне з дороги тебе.
Pas dus op, dat de wrevel u geen straf komt brengen, Waarvan de grootste losprijs u niet zou ontslaan;
19 Чи в біді допоможе твій зойк та всі змі́цнення сили?
Uw smeken tot Hem in de nood niets bereiken Al doet ge het ook uit al uw kracht.
20 Не квапся до ночі тієї, коли ви́рвані будуть народи із місця свого́.
Laat de dwaasheid u toch niet bedriegen Om u te verheffen met hen, die wijs willen zijn;
21 Стережись, не звертайся до зла, яке за́мість біди ти обрав.
Wacht u ervoor, u tot de zonde te wenden, Want hierdoor juist werdt gij door ellende bezocht!
22 Отож, Бог найвищий у силі Своїй, — хто навчає, як Він?
Zie, God is groot door zijn kracht: Wie is heerser als Hij?
23 Хто дорогу Його Йому вказувати бу́де? І хто скаже: „Ти кривду зробив?“
Wie schrijft Hem zijn weg voor, Wie zegt: Gij handelt verkeerd?
24 Пам'ятай, щоб звели́чувати Його вчинок, про якого виспівують люди,
Denk er aan, dat ook gij zijn daden verheft, Die de stervelingen moeten bezingen,
25 що його бачить всяка люди́на, чоловік приглядається зда́лека.
Die iedere mens moet overwegen, Ieder mensenkind van verre beschouwt.
26 Отож, Бог великий та недовідо́мий, і недосліди́ме число Його літ!
Zie, God is groot: wij begrijpen Hem niet, Het getal van zijn jaren is zelfs niet te schatten!
27 Бо стягає Він краплі води, і доще́м вони падають з хмари Його,
Hij trekt uit de zee de druppels omhoog, Vervluchtigt de regen tot zijn nevel,
28 що хмари спускають його, і спада́ють дощем на багато людей.
Die de wolken naar beneden doet stromen, En op alle mensen doet storten;
29 Також хто зрозуміє розтя́гнення хмари, грім намету Його?
Wie begrijpt de sprei van de wolken En de gedaante van zijn tent?
30 Отож, розтягає Він світло Своє над Собою і мо́рську глибі́нь закриває,
Zie, Hij spreidt zijn nevel uit over de zee, En houdt haar kolken bedekt.
31 бо ними Він судить наро́ди, багато поживи дає.
Want daarmee spijst Hij de volken En geeft Hij voedsel in overvloed.
32 Він тримає в руках Своїх бли́скавку, і керує її проти цілі.
In zijn handen verbergt Hij de bliksem, En zendt hem af op zijn doel;
33 Її гу́ркіт звіщає про неї, і при́хід її відчуває й худо́ба.
Zijn strijdkreet kondigt Hem aan, Zijn woede ontketent de storm!
