Йов 36
1 І далі Елігу казав:
Og videre sagde Elihu:
2 „Почекай мені тро́хи, й тобі покажу́, бо ще́ є про Бога слова́.
Bi nu lidt, jeg har noget at sige dig, thi end har jeg Ord til Forsvar for Gud.
3 Зачну́ виклада́ти я зда́лека, і Творце́ві своєму віддам справедливість.
Jeg vil hente min Viden langvejsfra og skaffe min Skaber Ret;
4 Бо справді слова́ мої не неправдиві, — я з тобою безва́дний в знанні́.
thi for vist, mine Ord er ikke Opspind, en Mand med fuldkommen Indsigt har du for dig.
5 Таж Бог си́льний, і не відкидає ніко́го, Він міцни́й в силі серця.
Se, Gud forkaster det stive Sind,
6 Не лишає безбожного Він при житті, але право для бідних дає.
den gudløse holder han ikke i Live; de arme lader han faa deres Ret,
7 Від праведного Він очей Своїх не відверта́є, але їх садо́вить з царями на троні наза́вжди, — і вони підвищаються.
fra retfærdige vender han ikke sit Blik, men giver dem Plads for stedse hos Konger paa Tronen i Højhed.
8 А як тільки вони ланцюга́ми пов'я́зані, і тримаються в пу́тах біди́,
Og hvis de bindes i Lænker, fanges i Nødens Baand,
9 то Він їм представляє їх вчинок та їхні провини, що багато їх стало.
saa viser han dem deres Gerning, deres Synder, at de hovmodede sig,
10 Відкриває Він ухо їх для осторо́ги, та вели́ть, щоб вернулися від беззако́ння.
aabner deres Øre for Tugt og byder dem vende sig bort fra det onde.
11 Якщо тільки послу́хаються, та стануть служити Йому, покі́нчать вони свої дні у добрі, а ро́ки свої у приє́мнощах.
Hvis de saa hører og bøjer sig, da ender de deres Dage i Lykke, i liflig Fryd deres Aar.
12 Коли ж не послухаються, то наскочать на ра́тище, і покі́нчать життя без знання́.
Men hører de ikke, falder de for Sværd og opgiver Aanden i Uforstand.
13 А злосерді кладуть гнів на себе, не кричать, коли в'яже Він їх.
Men vanhellige Hjerter forbitres; naar han binder dem, raaber de ikke om Hjælp;
14 У мо́лодості помирає душа їх, а їхня живая — поміж блудника́ми.
i Ungdommen dør deres Sjæl, deres Liv faar Mandsskøgers Lod.
15 Він визволяє убогого з горя його, а в переслі́дуванні відкриває їм ухо.
Den elendige frelser han ved hans Elende og aabner hans Øre ved Trængsel.
16 Також і тебе Він би ви́бавив був із тісноти́ на широ́кість, що в ній нема у́тиску, а те, що на стіл твій поклалося б, повне то́вщу було б.
Men dig har Medgangen lokket, du var i Fred for Ulykkens Gab; ingen Trængsel indjog dig Skræk, fuldt var dit Bord af fede Retter.
17 Та правом безбожного ти перепо́внений, право ж та суд підпира́ють люди́ну.
Den gudløses som kom til fulde over dig, hans retfærdige Dom greb dig fat.
18 Отож лютість нехай не намо́вить тебе до плеска́ння в долоні, а о́куп великий нехай не заве́рне з дороги тебе.
Lad dig ikke lokke af Vrede til Spot eller Bødens Storhed lede dig vild!
19 Чи в біді допоможе твій зойк та всі змі́цнення сили?
Kan vel dit Skrig gøre Ende paa Nøden, eller det at du opbyder al din Kraft?
20 Не квапся до ночі тієї, коли ви́рвані будуть народи із місця свого́.
Ej maa du længes efter Natten, som opskræmmer Folkeslag der, hvor de er;
21 Стережись, не звертайся до зла, яке за́мість біди ти обрав.
va'r dig og vend dig ikke til Uret, saa du foretrækker ondt for at lide.
22 Отож, Бог найвищий у силі Своїй, — хто навчає, як Він?
Se, ophøjet er Gud i sin Vælde, hvo er en Lærer som han?
23 Хто дорогу Його Йому вказувати бу́де? І хто скаже: „Ти кривду зробив?“
Hvo foreskrev ham hans Vej, og hvo turde sige: »Du gjorde Uret!«
24 Пам'ятай, щоб звели́чувати Його вчинок, про якого виспівують люди,
Se til at ophøje hans Værk, som Mennesker priser i Sang!
25 що його бачить всяка люди́на, чоловік приглядається зда́лека.
Alle Mennesker ser det med Fryd, skønt dødelige skuer det kun fra det fjerne.
26 Отож, Бог великий та недовідо́мий, і недосліди́ме число Його літ!
Se, Gud er ophøjet, kan ikke ransages, Tal paa hans Aar kan ikke findes.
27 Бо стягає Він краплі води, і доще́м вони падають з хмари Його,
Thi Draaber drager han ud af Havet, i hans Taage siver de ned som Regn,
28 що хмари спускають його, і спада́ють дощем на багато людей.
og Skyerne lader den strømme og dryppe paa mange Folk.
29 Також хто зрозуміє розтя́гнення хмари, грім намету Його?
Hvo fatter mon Skyernes Vidder eller hans Boligs Bulder?
30 Отож, розтягає Він світло Своє над Собою і мо́рську глибі́нь закриває,
Se, han breder sin Taage om sig og skjuler Havets Rødder;
31 бо ними Він судить наро́ди, багато поживи дає.
Thi dermed nærer han Folkene, giver dem Brød i Overflod;
32 Він тримає в руках Своїх бли́скавку, і керує її проти цілі.
han hyller sine Hænder i Lys og sender det ud imod Maalet;
33 Її гу́ркіт звіщає про неї, і при́хід її відчуває й худо́ба.
hans Torden melder hans Komme, selv Kvæget melder hans Optræk.
