Йов 36
1 І далі Елігу казав:
Zatím přidal Elihu, a řekl:
2 „Почекай мені тро́хи, й тобі покажу́, бо ще́ є про Бога слова́.
Postrp mne maličko, a oznámímť šíře; neboť mám ještě, co bych za Boha mluvil.
3 Зачну́ виклада́ти я зда́лека, і Творце́ві своєму віддам справедливість.
Vynesu smysl svůj zdaleka, a stvořiteli svému přivlastním spravedlnost.
4 Бо справді слова́ мої не неправдиві, — я з тобою безва́дний в знанні́.
V pravdě, žeť ne budou lživé řeči mé; zdravě smýšlejícího máš mne s sebou.
5 Таж Бог си́льний, і не відкидає ніко́го, Він міцни́й в силі серця.
Aj, Bůh silný mocný jest, aniž svých zamítá; silný jest, a srdce udatného.
6 Не лишає безбожного Він при житті, але право для бідних дає.
Neobživuje bezbožného, chudým pak k soudu dopomáhá.
7 Від праведного Він очей Своїх не відверта́є, але їх садо́вить з царями на троні наза́вжди, — і вони підвищаються.
Neodvrací od spravedlivého očí svých, nýbrž s králi na stolici sází je na věky, i bývají zvýšeni.
8 А як тільки вони ланцюга́ми пов'я́зані, і тримаються в пу́тах біди́,
Pakli by poutami sevříni byli, zapleteni jsouce provazy ssoužení:
9 то Він їм представляє їх вчинок та їхні провини, що багато їх стало.
Tudy jim v známost uvodí hřích jejich, a že přestoupení jejich se ssilila.
10 Відкриває Він ухо їх для осторо́ги, та вели́ть, щоб вернулися від беззако́ння.
A tak otvírá sluch jejich, aby se napravili, anobrž mluví jim, aby se navrátili od nepravosti.
11 Якщо тільки послу́хаються, та стануть служити Йому, покі́нчать вони свої дні у добрі, а ро́ки свої у приє́мнощах.
Uposlechnou-li a budou-li jemu sloužiti, stráví dny své v dobrém, a léta svá v potěšení.
12 Коли ж не послухаються, то наскочать на ра́тище, і покі́нчать життя без знання́.
Pakli neuposlechnou, od meče sejdou, a pozdychají bez umění.
13 А злосерді кладуть гнів на себе, не кричать, коли в'яже Він їх.
Nebo kteříž jsou nečistého srdce, přivětšují hněvu, aniž k němu volají, když by je ssoužil.
14 У мо́лодості помирає душа їх, а їхня живая — поміж блудника́ми.
Protož umírá v mladosti duše jejich, a život jejich s smilníky.
15 Він визволяє убогого з горя його, а в переслі́дуванні відкриває їм ухо.
Vytrhuje, pravím, ssouženého z jeho ssoužení, a ty, jejichž sluch otvírá, v trápení.
16 Також і тебе Він би ви́бавив був із тісноти́ на широ́кість, що в ній нема у́тиску, а те, що на стіл твій поклалося б, повне то́вщу було б.
A tak by i tebe přenesl z prostředku úzkosti na širokost, kdež není stěsnění, a byl by pokojný stůl tvůj tukem oplývající.
17 Та правом безбожного ти перепо́внений, право ж та суд підпира́ють люди́ну.
Ale ty zasloužils, abys jako bezbožný souzen byl; soud a právo na tě dochází.
18 Отож лютість нехай не намо́вить тебе до плеска́ння в долоні, а о́куп великий нехай не заве́рне з дороги тебе.
Jistě strach, aby tě neuvrhl Bůh u větší ránu, tak že by jakkoli veliká výplaty mzda, tebe nevyprostila.
19 Чи в біді допоможе твій зойк та всі змі́цнення сили?
Zdaliž by sobě co vážil bohatství tvého? Jistě ani nejvýbornějšího zlata, ani jakékoli síly neb moci tvé.
20 Не квапся до ночі тієї, коли ви́рвані будуть народи із місця свого́.
Nechvátejž tedy k noci, v kterouž odcházejí lidé na místo své.
21 Стережись, не звертайся до зла, яке за́мість біди ти обрав.
Hleď, abys se neohlédal na marnost, zvoluje ji raději, nežli ssoužení.
22 Отож, Бог найвищий у силі Своїй, — хто навчає, як Він?
Aj, Bůh silný nejvyšší jest mocí svou. Kdo jemu podobný učitel?
23 Хто дорогу Його Йому вказувати бу́де? І хто скаже: „Ти кривду зробив?“
Kdo jemu vyměřil cestu jeho? Kdo jemu smí říci: Činíš nepravost?
24 Пам'ятай, щоб звели́чувати Його вчинок, про якого виспівують люди,
Pamětliv buď raději, abys vyvyšoval dílo jeho, kteréž spatřují lidé,
25 що його бачить всяка люди́на, чоловік приглядається зда́лека.
Kteréž, pravím, všickni lidé vidí, na něž člověk patří zdaleka.
26 Отож, Бог великий та недовідо́мий, і недосліди́ме число Його літ!
Nebo Bůh silný tak jest veliký, že ho nemůžeme poznati, počet let jeho jest nevystižitelný.
27 Бо стягає Він краплі води, і доще́м вони падають з хмари Його,
On zajisté vyvodí krůpěje vod, kteréž vylévají déšť z oblaků jeho,
28 що хмари спускають його, і спада́ють дощем на багато людей.
Když se rozpouštějí oblakové, a kropí na mnohé lidi.
29 Також хто зрозуміє розтя́гнення хмари, грім намету Його?
(Anobrž vyrozumí-li kdo roztažení oblaků, a zvuku stánku jeho,
30 Отож, розтягає Він світло Своє над Собою і мо́рську глибі́нь закриває,
Jak rozprostírá nad ním světlo své, aneb všecko moře přikrývá?
31 бо ними Він судить наро́ди, багато поживи дає.
Skrze ty věci zajisté tresce lidi, a též dává pokrmu hojnost.
32 Він тримає в руках Своїх бли́скавку, і керує її проти цілі.
Oblaky zakrývá světlo, a přikazuje mu ukrývati se za to, co je potkává.)
33 Її гу́ркіт звіщає про неї, і при́хід її відчуває й худо́ба.
Ohlašuje o něm zvuk jeho, též dobytek, a to hned, když pára zhůru vstupuje.
