Йов 36
1 І далі Елігу казав:
И Елиу продължавайки рече:
2 „Почекай мені тро́хи, й тобі покажу́, бо ще́ є про Бога слова́.
Потърпи ме малко, и ще ти явя, Защото имам още нещо да ти кажа за Бога.
3 Зачну́ виклада́ти я зда́лека, і Творце́ві своєму віддам справедливість.
Ще черпя знанието си от далеч, И ще дам правда на Създателя си;
4 Бо справді слова́ мої не неправдиві, — я з тобою безва́дний в знанні́.
Защото наистина думите ми не ще бъдат лъжливи; Един, който е усъвършенствуван в знание, стои пред тебе.
5 Таж Бог си́льний, і не відкидає ніко́го, Він міцни́й в силі серця.
Ето, макар Бог да е мощен, не презира никого, - Макар да е мощен в силата Си да разсъждава.
6 Не лишає безбожного Він при житті, але право для бідних дає.
Той не запазва живота на нечестивия, А на сиромасите отдава правото.
7 Від праведного Він очей Своїх не відверта́є, але їх садо́вить з царями на троні наза́вжди, — і вони підвищаються.
Не оттегля очите Си от праведните, Но даже ги туря и с царе да седят на престол за винаги, И те биват възвишени.
8 А як тільки вони ланцюга́ми пов'я́зані, і тримаються в пу́тах біди́,
А във вериги, ако са вързани, И хванати с въжета на наскърбление,
9 то Він їм представляє їх вчинок та їхні провини, що багато їх стало.
Тогава им явява делата им И престъпленията им, че са се възгордели,
10 Відкриває Він ухо їх для осторо́ги, та вели́ть, щоб вернулися від беззако́ння.
Отваря и ухото им за поука, И заповядва да се върнат от беззаконието;
11 Якщо тільки послу́хаються, та стануть служити Йому, покі́нчать вони свої дні у добрі, а ро́ки свої у приє́мнощах.
И ако послужат и служат на Него, Ще прекарат дните си в благополучие И годините си във веселия;
12 Коли ж не послухаються, то наскочать на ра́тище, і покі́нчать життя без знання́.
Но ако не послушат, ще загинат от меч, И ще умрат без мъдрост.
13 А злосерді кладуть гнів на себе, не кричать, коли в'яже Він їх.
А нечестивите в сърце питаят яд, Не викат към Бога за помощ когато ти връзва;
14 У мо́лодості помирає душа їх, а їхня живая — поміж блудника́ми.
Те умират в младост, И животът им угасва между мръсните.
15 Він визволяє убогого з горя його, а в переслі́дуванні відкриває їм ухо.
Той избавя наскърбения чрез скръбта му, И чрез бедствие отваря ушите им
16 Також і тебе Він би ви́бавив був із тісноти́ на широ́кість, що в ній нема у́тиску, а те, що на стіл твій поклалося б, повне то́вщу було б.
И така би извел и тебе из утеснение В широко място, гдето няма теснота; И слаганото на трапезата ти било би пълно с тлъстина.
17 Та правом безбожного ти перепо́внений, право ж та суд підпира́ють люди́ну.
Но ти си пълен със съжденията на нечестивия; Затова съдбата и правосъдието те хващат,
18 Отож лютість нехай не намо́вить тебе до плеска́ння в долоні, а о́куп великий нехай не заве́рне з дороги тебе.
Внимавай да не би жегата на страданията ти да те подигне против удара; Тогава нито голям откуп би те отървал.
19 Чи в біді допоможе твій зойк та всі змі́цнення сили?
Ще важи ли викането ти да те извади от бедствие, Или всичките напрежения на силата ти?
20 Не квапся до ночі тієї, коли ви́рвані будуть народи із місця свого́.
Не пожелавай нощта, Когато людете изчезват от мястото си.
21 Стережись, не звертайся до зла, яке за́мість біди ти обрав.
Внимавай! Не пожелавай беззаконието; Защото ти си предпочел това повече от наскърблението.
22 Отож, Бог найвищий у силі Своїй, — хто навчає, як Він?
Ето, Бог е възвишен в силата Си; Кой е господар като Него?
23 Хто дорогу Його Йому вказувати бу́де? І хто скаже: „Ти кривду зробив?“
Кой Му е предписал пътя Му? Или кой може да Му рече: Извършил си беззаконие?
24 Пам'ятай, щоб звели́чувати Його вчинок, про якого виспівують люди,
Помни да възвеличаваш Неговото дело, Което човеците възпяват,
25 що його бачить всяка люди́на, чоловік приглядається зда́лека.
В което всичките човеци се взират, Което човекът гледа от далеч.
26 Отож, Бог великий та недовідо́мий, і недосліди́ме число Його літ!
Ето, Бог е велик, и ние Го не познаваме; Числото на годините Му е неизследимо.
27 Бо стягає Він краплі води, і доще́м вони падають з хмари Його,
Той привлича водните капки, Които таят в дъжд от парите Му,
28 що хмари спускають його, і спада́ють дощем на багато людей.
Които облаците изливат И оросяват върху множество човеци.
29 Також хто зрозуміє розтя́гнення хмари, грім намету Його?
Може ли, даже, някой да разбере как се разпростират облаците, Или се произвеждат гърмежите на скинията Му?
30 Отож, розтягає Він світло Своє над Собою і мо́рську глибі́нь закриває,
Ето, простира светлината Си около Себе Си, И се покрива с морските дъна.
31 бо ними Він судить наро́ди, багато поживи дає.
(Понеже чрез тия неща съди народите; Дава храна изобилно),
32 Він тримає в руках Своїх бли́скавку, і керує її проти цілі.
Покрива ръцете Си със светкавицата, И заповядва й где да удари;
33 Її гу́ркіт звіщає про неї, і при́хід її відчуває й худо́ба.
Шумът й известява за това, И добитъкът - за пламъка, който възлиза.
