Йов 35
1 І говорив Елі́гу та й сказав:
Igitur Eliu hæc rursum locutus est:
2 „Чи це полічив ти за право, як кажеш: „Моя праведність більша за Божу“?
[Numquid æqua tibi videtur tua cogitatio, ut diceres: Justior sum Deo?
3 Бо ти говорив: „Що́ поможе тобі? Яку ко́ристь із цього я матиму більшу, аніж від свойого гріха́?“
Dixisti enim: Non tibi placet quod rectum est: vel quid tibi proderit, si ego peccavero?
4 Я тобі відповім, а з тобою і ближнім твоїм.
Itaque ego respondebo sermonibus tuis, et amicis tuis tecum.
5 Подивися на небо й побач, і на хмари споглянь, — вони вищі за тебе.
Suspice cælum, et intuere: et contemplare æthera quod altior te sit.
6 Як ти будеш грішити, що́ зробиш Йому? А стануть числе́нні провини твої, що́ ти вчиниш Йому?
Si peccaveris, quid ei nocebis? et si multiplicatæ fuerint iniquitates tuæ, quid facies contra eum?
7 Коли праведним станеш, що́ даси ти Йому? Або що́ Він ві́зьме з твоєї руки?
Porro si juste egeris, quid donabis ei? aut quid de manu tua accipiet?
8 Для люди́ни, як ти, беззако́ння твоє, і для лю́дського сина твоя справедливість!
Homini qui similis tui est, nocebit impietas tua: et filium hominis adjuvabit justitia tua.
9 Від бе́злічі гно́блення стогнуть вони, кричать від твердо́го плеча багатьох.
Propter multitudinem calumniatorum clamabunt, et ejulabunt propter vim brachii tyrannorum.
10 Та не скаже ніхто: Де ж той Бог, що мене Він створив, що вночі дає співи,
Et non dixit: Ubi est Deus qui fecit me, qui dedit carmina in nocte;
11 що нас над худобу земну́ Він навчає, і над птаство небесне вчиняє нас мудрими?
qui docet nos super jumenta terræ, et super volucres cæli erudit nos?
12 Вони там кричать, але через бундю́чність злочинців Він відповіді не дає.
Ibi clamabunt, et non exaudiet, propter superbiam malorum.
13 Тільки марно́ти не слухає Бог, і Всемогу́тній не бачить її.
Non ergo frustra audiet Deus, et Omnipotens causas singulorum intuebitur.
14 Що ж тоді, коли кажеш: „Не бачив Його!“Та є суд перед Ним, — і чекай ти його́!
Etiam cum dixeris: Non considerat: judicare coram illo, et expecta eum.
15 А тепер, коли гнів Його не покарав, і не дуже пізнав про глупо́ту,
Nunc enim non infert furorem suum, nec ulciscitur scelus valde.
16 то нама́рно Йов уста свої відкриває та мно́жить слова́ без знання́“.
Ergo Job frustra aperit os suum, et absque scientia verba multiplicat.]
