Йов 34
1 І говорив Елі́гу та й сказав:
Отвещав же Елиус, рече:
2 „Слухайте, мудрі, слова́ ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене́!
послушайте мене, премудрии: сведущии, внушите (доброе),
3 Бо ухо слова випробо́вує, а піднебі́ння їжу кушту́є.
яко ухо словеса искушает, гортань же вкушает брашна.
4 Виберім право собі, між собою пізнаймо, що́ добре.
Суд изберем себе, уразумеем посреде себе, что лучшее.
5 Бо Йов говорив: „Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.
Яко рече Иов: праведен есмь, Господь отят ми суд,
6 Чи буду неправду казати за право своє? Без вини́ небезпечна стріла́ моя“.
солга же суду моему: насильна стрела моя без неправды.
7 Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузува́ння, як воду,
Кто муж, якоже Иов, пияй поругание, якоже воду,
8 і товаришу́є з злочинцями, і ходить з людьми́ беззако́нними?
не согрешая, ниже нечествовав, ниже приобщився к творящым беззакония, еже ходити с нечестивыми?
9 Бо він каже: „Нема люди́ні ко́ристи, коли її Бог уподо́бає“.
Не рцы бо, яко несть посещения мужеви, и посещения ему от Господа.
10 Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!
Темже, разумивии сердцем, послушайте мене, не буди ми пред Господем нечествовати и пред Вседержителем возмутити правду:
11 Бо за чином люди́ни Він їй надолу́жить, і згідно з своє́ю дорогою зна́йде люди́на запла́ту!
но воздает человекови, якоже творит кийждо их, и на стези мужестей обрящет и.
12 Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює пра́ва.
Мниши же Господа нелепая сотворити, или Вседержитель смятет суд, иже сотвори землю?
13 Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселе́нну поклав?
Кто же есть творяй поднебесную и яже в ней всяческая?
14 Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій по́дих до Себе забра́в, —
Аще бо восхощет запретити и дух у Себе удержати,
15 всяке тіло поги́нуло б вмить, а люди́на поверну́лася б на по́рох!
умрет всяка плоть вкупе, всяк же человек в землю пойдет, отнюдуже и создан бысть.
16 Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:
Аще же не увещаешися, послушай сих, внуши глас глагол.
17 Хіба стри́мувати може нена́висник право? І хіба́ осудити ти зможеш Всеправедного?
Виждь ты ненавидящаго беззаконная и губящаго лукавыя, суща, вечна, праведна.
18 Хіба можна сказати царе́ві: „Негідний“, а вельможним: „Безбожний“?
Нечестив есть глаголяй цареви, закон преступаеши, нечестивейше, князем:
19 Таж Він не звертає уваги на зве́рхників, і не вирі́знює мо́жного перед убогим, бо всі вони — чин Його рук,
иже не постыдеся лица честнаго, ниже весть честь возложити сильным, удивитися лицам их.
20 за хвилину вони помирають, опі́вночі. Доторкне́ться Він мо́жних — і гинуть вони, сильний усу́нений буде рукою не лю́дською.
Тще же им сбудется, еже возопити и молити мужа: зане употребиша беззаконно, безчестяще немощных.
21 Бо очі Його на дорогах люди́ни, і Він бачить всі кро́ки її, —
Той бо зритель есть дел человеческих, утаися же от Него ничтоже от тех, яже творят:
22 немає темно́ти, немає і те́мряви, де б злочинці схова́лись.
ниже будет место укрытися творящым беззаконная:
23 Бо люди́ні Він не призначає озна́чений час, щоб ходила до Бога на суд.
яко не на мужа положит еще.
24 Він сильних ламає без до́сліду, і ставить на місце їх інших.
Господь бо всех видит, постизаяй неизследная, славная же и изрядная, имже несть числа,
25 Бож знає Він їхні діла́, — обе́рне вночі — і поча́влені будуть!
сведый их дела, и обратит нощь, и смирятся.
26 Як несправедливих ура́зить Він їх, на видному місці,
Угаси же нечестивыя, видими же пред ним:
27 за те, що вони відступи́ли від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,
яко уклонишася от закона Божия, оправданий же Его не познаша,
28 щоб зойк сірома́хи спрова́дити до Нього, бо Він чує блага́ння пригнічених.
еже вознести к Нему вопль нищих, и вопль убогих услышит.
29 Коли Він заспоко́їть, то хто винува́тити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над наро́дом, і над люди́ною ра́зом,
И Той тишину подаст, и кто осудит? И сокрыет лице, и кто узрит Его? И на язык, и на человека вкупе,
30 щоб не панував чоловік нечести́вий із тих, що правлять за па́стку народові.
иже поставляет царем человека лицемера за строптивость людий.
31 Бо Богові треба отак говорити: „Несу я заслужене, — злого робити не буду!
Яко к Крепкому глаголяй: взях, не отиму вместо залога:
32 Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не бу́ду чинити!“
без мене узрю, Ты покажи ми: аще неправду соделах, не имам приложити.
33 Чи на думку твою надолу́жить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!
Еда от тебе истяжет ю, яко ты отринеши, яко ты избереши, а не аз ли? И что разумееши? Глаголи.
34 Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:
Темже смысленнии сердцем рекут сия, муж же премудр услыша глагол мой.
35 „Йов говорить немудро, а слова́ його без розуміння.
Иов же не в разуме глаголаше, словеса же его не в хитрости.
36 О, коли б Йов дослі́джений був аж навіки за відповіді, як злі люди,
Обаче навыкни, Иове, не даждь еще ответа, якоже немудрии:
37 бо він додає до свойого гріха́ ще провину, — між нами він пле́ще в долоні та мно́жить на Бога промови свої“.
да не приложим на грехи нашя: беззаконие же на нас вменится, многая глаголющих словеса на Господа.
