Йов 34
1 І говорив Елі́гу та й сказав:
Nadto mówił Elihu, i rzekł:
2 „Слухайте, мудрі, слова́ ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене́!
Słuchajcież, mądrzy! mów moich, a nauczeni posłuchajcie mię.
3 Бо ухо слова випробо́вує, а піднебі́ння їжу кушту́є.
Bo ucho słów doświadcza, jako podniebienie smakuje pokarmu.
4 Виберім право собі, між собою пізнаймо, що́ добре.
Obierzmy sobie sąd, a rozeznajmy między sobą, co jest dobrego.
5 Бо Йов говорив: „Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.
Ponieważ Ijob rzekł: Jestem sprawiedliwym, a Bóg odrzucił sprawę moję:
6 Чи буду неправду казати за право своє? Без вини́ небезпечна стріла́ моя“.
I mamże kłamać, mając sprawiedliwą? Bolesny jest postrzał mój bez przewinienia.
7 Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузува́ння, як воду,
Któryż jest mąż taki, jako Ijob, coby pił pośmiewisko jako wodę?
8 і товаришу́є з злочинцями, і ходить з людьми́ беззако́нними?
A coby chodził w towarzystwie czyniących nieprawość; i przestawałby z ludźmi niepobożnymi?
9 Бо він каже: „Нема люди́ні ко́ристи, коли її Бог уподо́бає“.
Bo powiedział: Nie pomoże człowiekowi, choćby się podobał Bogu.
10 Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!
Przetoż mię słuchajcie, mężowie rozumni! Niech będzie daleka niepobożność od Boga, i nieprawość od Wszechmocnego.
11 Бо за чином люди́ни Він їй надолу́жить, і згідно з своє́ю дорогою зна́йде люди́на запла́ту!
Bo on według uczynku płaci człowiekowi, a według drogi jego każdemu nagradza.
12 Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює пра́ва.
A zgoła Bóg przewrotnie nie czyni, a Wszechmocny nie podwraca sądu.
13 Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселе́нну поклав?
Któż go przełożył nad ziemią? a kto wystawił cały okrąg świata?
14 Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій по́дих до Себе забра́в, —
Jeźliby obrócił przeciwko niemu serce swoje, a ducha jego, i dech jego do siebie wziął:
15 всяке тіло поги́нуло б вмить, а люди́на поверну́лася б на по́рох!
Zginęłoby wszelkie ciało społu, a człowiekby się do prochu nawrócił.
16 Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:
Maszli tedy rozum, słuchaj tego, a przyjmuj w uszy swe głos mowy mojej.
17 Хіба стри́мувати може нена́висник право? І хіба́ осудити ти зможеш Всеправедного?
Azaż ten, który ma w nienawiści sąd, panować może? azaż tego, który jest wielce sprawiedliwy, niepobożnym uczynisz?
18 Хіба можна сказати царе́ві: „Негідний“, а вельможним: „Безбожний“?
Zaż potępisz tego, który może rzec królowi: O bezecny! a książętom: O niepobożny!
19 Таж Він не звертає уваги на зве́рхників, і не вирі́знює мо́жного перед убогим, бо всі вони — чин Його рук,
Który nie ma względu na osoby książąt, i nie waży sobie więcej bogacza nad ubogiego; bo oni wszyscy są czynem rąk jego.
20 за хвилину вони помирають, опі́вночі. Доторкне́ться Він мо́жних — і гинуть вони, сильний усу́нений буде рукою не лю́дською.
Nagle umierają; a o północy wzruszony bywa naród, i przemija, a mocarz zniesiony bywa bez ręki ludzkiej.
21 Бо очі Його на дорогах люди́ни, і Він бачить всі кро́ки її, —
Oczy bowiem jego nad drogami człowieczemi, a on widzi wszystkie kroki jego.
22 немає темно́ти, немає і те́мряви, де б злочинці схова́лись.
Niemasz ciemności, ani cienia śmierci, kędyby się skryli ci, którzy czynią nieprawość.
23 Бо люди́ні Він не призначає озна́чений час, щоб ходила до Бога на суд.
Bo na nikogo nie wkłada więcej, tak, żeby miał wchodzić w sąd z Bogiem.
24 Він сильних ламає без до́сліду, і ставить на місце їх інших.
Pociera bardzo wiele mocarzów, a inszych miasto nich wystawia.
25 Бож знає Він їхні діла́, — обе́рне вночі — і поча́влені будуть!
Przeto, iż zna sprawy ich, obraca im dzień w noc, aby byli potarci.
26 Як несправедливих ура́зить Він їх, на видному місці,
Poraża ich jako niepobożnych na miejscu jawnem.
27 за те, що вони відступи́ли від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,
Przeto, iż odstąpili od niego, a żadnych dróg jego zrozumieć nie chcieli:
28 щоб зойк сірома́хи спрова́дити до Нього, бо Він чує блага́ння пригнічених.
Aby przywiódł na nich wołanie znędzniałych, a pokazał, że wysłuchuje wołanie ubogich.
29 Коли Він заспоко́їть, то хто винува́тити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над наро́дом, і над люди́ною ра́зом,
Gdy on sprawi pokój, któż go wzruszy? także, gdy skryje oblicze, któż go ujrzy? A to czyni tak całemu narodowi, jako każdemu człowiekowi,
30 щоб не панував чоловік нечести́вий із тих, що правлять за па́стку народові.
Aby dalej nie panował człowiek obłudny na upadek ludzki.
31 Бо Богові треба отак говорити: „Несу я заслужене, — злого робити не буду!
Zaprawdę miałbyś mówić do Boga: Przepuść; poniosę, a nie będę się wzbraniał.
32 Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не бу́ду чинити!“
Nadto jeźlibym czego nie baczył, ty mię naucz; jeźlim nieprawość popełnił, nie uczynię tego więcej.
33 Чи на думку твою надолу́жить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!
Izali według zdania twego będziesz płacił, żeć się to nie podoba, a żeś ty owo obrał, a nie on? Ale wieszli co lepszego, powiedz.
34 Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:
Mężowie rozumni toż rzeką ze mną, a człowiek mądry przypadnie na to,
35 „Йов говорить немудро, а слова́ його без розуміння.
Że Ijob nie mówi mądrze, a słowa jego nie są roztropne.
36 О, коли б Йов дослі́джений був аж навіки за відповіді, як злі люди,
Boże, Ojcze mój! niech będzie Ijob doskonale doświadczony, przeto, iż nam odpowiada, jako ludziom złym.
37 бо він додає до свойого гріха́ ще провину, — між нами він пле́ще в долоні та мно́жить на Бога промови свої“.
Bo przestępstwa przyczynia do grzechu swego; chlubi się między nami, i mówi bardzo wiele przeciwko Bogu.
