Йов 34
1 І говорив Елі́гу та й сказав:
Og Elihu tok til ords og sagde:
2 „Слухайте, мудрі, слова́ ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене́!
«Vismenner, høyr på ordi mine! Kunnige folk, lyd no på meg!
3 Бо ухо слова випробо́вує, а піднебі́ння їжу кушту́є.
For ordi prøver ein med øyro, som ein med gomen maten smakar.
4 Виберім право собі, між собою пізнаймо, що́ добре.
So lat oss no det rette velja og saman finna ut det gode!
5 Бо Йов говорив: „Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.
For Job hev sagt: «Eg skuldfri er; min rett hev Gud ifrå meg teke;
6 Чи буду неправду казати за право своє? Без вини́ небезпечна стріла́ моя“.
tråss i min rett, stend eg som ljugar, uskuldig fekk eg ulivssår.»
7 Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузува́ння, як воду,
Finst det vel nokon mann som Job? som gløyper hædings ord som vatn,
8 і товаришу́є з злочинцями, і ходить з людьми́ беззако́нними?
som held med illgjerdsmenner lag, hev umgang med gudlause folk?
9 Бо він каже: „Нема люди́ні ко́ристи, коли її Бог уподо́бає“.
For han hev sagt: «Kva gagnar det ein mann å vera ven med Gud?»
10 Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!
Difor, de menn med vit, høyr meg! D’er langt frå Gud å vera gudlaus, frå Allvalds-Gud å gjera urett.
11 Бо за чином люди́ни Він їй надолу́жить, і згідно з своє́ю дорогою зна́йде люди́на запла́ту!
Han løner mannen for hans gjerd, fer med han etter all hans ferd.
12 Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює пра́ва.
Nei, urettferdig er’kje Gud, og Allvald krenkjer ikkje retten.
13 Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселе́нну поклав?
Kven let vel honom styra jordi? Og kven hev grunna jordheims-kringen?
14 Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій по́дих до Себе забра́в, —
Um han på seg åleine tenkte og drog sin ande til seg att,
15 всяке тіло поги́нуло б вмить, а люди́на поверну́лася б на по́рох!
då gjekk alt livande til grunns, og menneskja vart atter mold.
16 Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:
Um du er klok, so høyr på dette, og lyd på ljoden av mitt ord!
17 Хіба стри́мувати може нена́висник право? І хіба́ осудити ти зможеш Всеправедного?
Kann ein som hatar retten, styra? Fordømer du den allrettvise?
18 Хіба можна сказати царе́ві: „Негідний“, а вельможним: „Безбожний“?
Kann ein til kongen segja: «Niding!» Og til dei megtige: «Du brotsmann?»
19 Таж Він не звертає уваги на зве́рхників, і не вирі́знює мо́жного перед убогим, бо всі вони — чин Його рук,
Til han som ei gjer skil på fyrstar, og ikkje vyrder rik mot fatig. Av di hans hand hev skapt deim alle?
20 за хвилину вони помирають, опі́вночі. Доторкне́ться Він мо́жних — і гинуть вони, сильний усу́нений буде рукою не лю́дською.
Dei andast brått og midt um natti, eit folk avjagast og kverv burt, stormenn forgjengst i hjelpeløysa.
21 Бо очі Його на дорогах люди́ни, і Він бачить всі кро́ки її, —
Hans augo ser til mannsens ferd, han skodar kvart eit stig han tek;
22 немає темно́ти, немає і те́мряви, де б злочинці схова́лись.
det finst’kje skugge eller myrker der illgjerdsmenn kann løyna seg.
23 Бо люди́ні Він не призначає озна́чений час, щоб ходила до Бога на суд.
Han tarv’kje lenge sjå på mannen fyrr han lyt møta Gud til doms.
24 Він сильних ламає без до́сліду, і ставить на місце їх інших.
Han utan forhøyr storfolk krasar og andre set i deira stad.
25 Бож знає Він їхні діла́, — обе́рне вночі — і поча́влені будуть!
Han kjennar heile deira verk og gjev um natti deim til tyning.
26 Як несправедливих ура́зить Він їх, на видному місці,
Han tuktar deim som illgjerdsmenner, ein stad der alle kann det sjå,
27 за те, що вони відступи́ли від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,
dei som hev vike burt frå han og ikkje hev hans vegar fylgt -
28 щоб зойк сірома́хи спрова́дити до Нього, бо Він чує блага́ння пригнічених.
so han kann høyra armods klaga og jammerskrik frå undertrykte.
29 Коли Він заспоко́їть, то хто винува́тити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над наро́дом, і над люди́ною ра́зом,
Fær han det stilt, kven vil fordøma? Løyner han seg - kven kann då sjå han? - for folkemugen og for mannen,
30 щоб не панував чоловік нечести́вий із тих, що правлять за па́стку народові.
so ikkje gudlaus mann skal råda og vera snaror yver folket.
31 Бо Богові треба отак говорити: „Несу я заслужене, — злого робити не буду!
For segjer ein vel so til Gud: «Ovmodigt hev eg bore meg; eg vil ikkje lenger vera vond.
32 Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не бу́ду чинити!“
Vis du meg det eg ikkje ser! hev eg gjort synd, vil eg snu um?»
33 Чи на думку твою надолу́жить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!
Skal han då straffa som du tykkjer? D’er du som er den misnøgde; so lyt du velja, ikkje eg; og du fær segja det du veit.
34 Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:
Dei kloke folk vil segja til meg, og kvar ein vismann som meg høyrer:
35 „Йов говорить немудро, а слова́ його без розуміння.
«Job talar ikkje med forstand hans ord er utan ettertanke.»
36 О, коли б Йов дослі́джений був аж навіки за відповіді, як злі люди,
Gjev Job må allstødt verta prøvd for sine svar på nidings vis!
37 бо він додає до свойого гріха́ ще провину, — між нами він пле́ще в долоні та мно́жить на Бога промови свої“.
For han legg brotsverk til si synd og ber seg vyrdlaust millom oss, og talar mange ord mot Gud.»
