Йов 34
1 І говорив Елі́гу та й сказав:
Pronuntians itaque Eliu, etiam hæc locutus est:
2 „Слухайте, мудрі, слова́ ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене́!
Audite sapientes verba mea, et eruditi auscultate me:
3 Бо ухо слова випробо́вує, а піднебі́ння їжу кушту́є.
Auris enim verba probat, et guttur escas gustu diiudicat.
4 Виберім право собі, між собою пізнаймо, що́ добре.
Iudicium eligamus nobis, et inter nos videamus quid sit melius.
5 Бо Йов говорив: „Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.
Quia dixit Iob: Iustus sum, et Deus subvertit iudicium meum.
6 Чи буду неправду казати за право своє? Без вини́ небезпечна стріла́ моя“.
In iudicando enim me, mendacium est: violenta sagitta mea absque ullo peccato.
7 Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузува́ння, як воду,
Quis est vir ut est Iob, qui bibit subsannationem quasi aquam:
8 і товаришу́є з злочинцями, і ходить з людьми́ беззако́нними?
Qui graditur cum operantibus iniquitatem, et ambulat cum viris impiis?
9 Бо він каже: „Нема люди́ні ко́ристи, коли її Бог уподо́бає“.
Dixit enim: Non placebit vir Deo, etiam si cucurrerit cum eo.
10 Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!
Ideo viri cordati audite me, absit a Deo impietas, et ab Omnipotente iniquitas.
11 Бо за чином люди́ни Він їй надолу́жить, і згідно з своє́ю дорогою зна́йде люди́на запла́ту!
Opus enim hominis reddet ei, et iuxta vias singulorum restituet eis.
12 Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює пра́ва.
Vere enim Deus non condemnabit frustra, nec Omnipotens subvertet iudicium.
13 Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселе́нну поклав?
Quem constituit alium super terram? aut quem posuit super orbem, quem fabricatus est?
14 Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій по́дих до Себе забра́в, —
Si direxerit ad eum cor suum, spiritum illius et flatum ad se trahet.
15 всяке тіло поги́нуло б вмить, а люди́на поверну́лася б на по́рох!
Deficiet omnis caro simul, et homo in cinerem revertetur.
16 Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:
Si habes ergo intellectum, audi quod dicitur, et ausculta vocem eloquii mei.
17 Хіба стри́мувати може нена́висник право? І хіба́ осудити ти зможеш Всеправедного?
Numquid qui non amat iudicium, sanari potest? et quomodo tu eum, qui iustus est, in tantum condemnas?
18 Хіба можна сказати царе́ві: „Негідний“, а вельможним: „Безбожний“?
Qui dicit regi, apostata: qui vocat duces impios:
19 Таж Він не звертає уваги на зве́рхників, і не вирі́знює мо́жного перед убогим, бо всі вони — чин Його рук,
Qui non accipit personas principum: nec cognovit tyrannum, cum disceptaret contra pauperum: opus enim manuum eius sunt universi.
20 за хвилину вони помирають, опі́вночі. Доторкне́ться Він мо́жних — і гинуть вони, сильний усу́нений буде рукою не лю́дською.
Subito morientur, et in media nocte turbabuntur populi, et pertransibunt, et auferent violentum absque manu.
21 Бо очі Його на дорогах люди́ни, і Він бачить всі кро́ки її, —
Oculi enim eius super vias hominum, et omnes gressus eorum considerat.
22 немає темно́ти, немає і те́мряви, де б злочинці схова́лись.
Non sunt tenebræ, et non est umbra mortis, ut abscondantur ibi qui operantur iniquitatem.
23 Бо люди́ні Він не призначає озна́чений час, щоб ходила до Бога на суд.
Neque enim ultra in hominis potestate est, ut veniat ad Deum in iudicium.
24 Він сильних ламає без до́сліду, і ставить на місце їх інших.
Conteret multos, et innumerabiles, et stare faciet alios pro eis.
25 Бож знає Він їхні діла́, — обе́рне вночі — і поча́влені будуть!
Novit enim opera eorum: et idcirco inducet noctem, et conterentur.
26 Як несправедливих ура́зить Він їх, на видному місці,
Quasi impios percussit eos in loco videntium.
27 за те, що вони відступи́ли від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,
Qui quasi de industria recesserunt ab eo, et omnes vias eius intelligere noluerunt:
28 щоб зойк сірома́хи спрова́дити до Нього, бо Він чує блага́ння пригнічених.
Ut pervenire facerent ad eum clamorem egeni, et audiret vocem pauperum.
29 Коли Він заспоко́їть, то хто винува́тити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над наро́дом, і над люди́ною ра́зом,
Ipso enim concedente pacem, quis est qui condemnet? ex quo absconderit vultum, quis est qui contempletur eum et super gentes et super omnes homines?
30 щоб не панував чоловік нечести́вий із тих, що правлять за па́стку народові.
Qui regnare facit hominem hypocritam propter peccata populi.
31 Бо Богові треба отак говорити: „Несу я заслужене, — злого робити не буду!
Quia ergo ego locutus sum ad Deum, te quoque non prohibebo.
32 Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не бу́ду чинити!“
Si erravi, tu doce me: si iniquitatem locutus sum, ultra non addam.
33 Чи на думку твою надолу́жить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!
Numquid a te Deus expetit eam, quia displicuit tibi? tu enim cœpisti loqui, et non ego: quod si quid nosti melius, loquere.
34 Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:
Viri intelligentes loquantur mihi, et vir sapiens audiat me.
35 „Йов говорить немудро, а слова́ його без розуміння.
Iob autem stulte locutus est, et verba illius non sonant disciplinam.
36 О, коли б Йов дослі́джений був аж навіки за відповіді, як злі люди,
Pater mi, probetur Iob usque ad finem: ne desinas ab homine iniquitatis.
37 бо він додає до свойого гріха́ ще провину, — між нами він пле́ще в долоні та мно́жить на Бога промови свої“.
Quia addit super peccata sua blasphemiam, inter nos interim constringatur: et tunc ad iudicium provocet sermonibus suis Deum.
