Йов 34
1 І говорив Елі́гу та й сказав:
Elihu hob dann wieder an und sagte:
2 „Слухайте, мудрі, слова́ ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене́!
»Vernehmt, ihr Weisen, meine Worte und, ihr Einsichtigen, schenkt mir Gehör!
3 Бо ухо слова випробо́вує, а піднебі́ння їжу кушту́є.
denn das Ohr prüft die Worte, wie der Gaumen die Speisen kostet.
4 Виберім право собі, між собою пізнаймо, що́ добре.
Wir wollen doch prüfend das Recht finden, wollen gemeinsam erforschen, was gut ist.
5 Бо Йов говорив: „Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.
Denn Hiob hat behauptet: ›Ich bin gerecht, aber Gott hat mir mein Recht vorenthalten;
6 Чи буду неправду казати за право своє? Без вини́ небезпечна стріла́ моя“.
trotz meines Rechtes soll ich ein Lügner sein! Tödlich steckt sein Pfeil in mir, ohne daß ich mich verschuldet habe!‹«
7 Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузува́ння, як воду,
»Wo ist ein Mann wie Hiob, der Lästerrede trinkt wie Wasser
8 і товаришу́є з злочинцями, і ходить з людьми́ беззако́нними?
und in Gemeinschaft mit Übeltätern getreten ist und mit Frevlern Umgang pflegt?
9 Бо він каже: „Нема люди́ні ко́ристи, коли її Бог уподо́бає“.
Denn er hat behauptet: ›Der Mensch hat keinen Nutzen davon, daß er mit Gott die Freundschaft aufrecht hält.‹
10 Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!
Darum hört mich an, ihr einsichtsvollen Männer! Fern bleibe der Vorwurf von Gott, daß er Frevel verübe, und vom Allmächtigen, daß er Unrecht tue!
11 Бо за чином люди́ни Він їй надолу́жить, і згідно з своє́ю дорогою зна́йде люди́на запла́ту!
Nein, was der Mensch tut, das vergilt er ihm und läßt es jedem nach seinem Lebenswandel ergehen.
12 Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює пра́ва.
Ja wahrlich, Gott handelt nicht frevelhaft, und der Allmächtige beugt das Recht nicht.
13 Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселе́нну поклав?
Wer hat die Erde seiner Obhut anvertraut und wer den ganzen Erdkreis hergestellt?
14 Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій по́дих до Себе забра́в, —
Wenn er nur an sich selbst dächte, seinen Geist und seinen Odem in sich zurückzöge,
15 всяке тіло поги́нуло б вмить, а люди́на поверну́лася б на по́рох!
so müßte alles Fleisch insgesamt verscheiden und der Mensch wieder zu Staub werden.
16 Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:
Wenn du also verständig bist, so höre dies und gib wohl acht, wie meine Worte lauten!
17 Хіба стри́мувати може нена́висник право? І хіба́ осудити ти зможеш Всеправедного?
Kann auch, wer das Recht haßt, ein Gemeinwesen leiten? Oder willst du den Allgerechten verdammen,
18 Хіба можна сказати царе́ві: „Негідний“, а вельможним: „Безбожний“?
ihn, der zum Könige sagt: ›Du Nichtswürdiger!‹ und zu den Hochgestellten: ›Du Bösewicht!‹,
19 Таж Він не звертає уваги на зве́рхників, і не вирі́знює мо́жного перед убогим, бо всі вони — чин Його рук,
ihn, der die Person der Fürsten nicht ansieht und den Vornehmen nicht vor dem Geringen bevorzugt, weil sie ja alle das Werk seiner Hände sind.
20 за хвилину вони помирають, опі́вночі. Доторкне́ться Він мо́жних — і гинуть вони, сильний усу́нений буде рукою не лю́дською.
In einem Augenblick sterben sie, und mitten in der Nacht wird ein Volk erschüttert und muß dahinfahren, und Machthaber beseitigt er, ohne die Hand zu rühren.
21 Бо очі Його на дорогах люди́ни, і Він бачить всі кро́ки її, —
Denn seine Augen sind auf die Wege eines jeden Menschen gerichtet, und er sieht alle seine Schritte:
22 немає темно́ти, немає і те́мряви, де б злочинці схова́лись.
da gibt es kein Dunkel und keine noch so dichte Finsternis, daß die Frevler sich darin verbergen könnten.
23 Бо люди́ні Він не призначає озна́чений час, щоб ходила до Бога на суд.
Denn er braucht einen Menschen nicht erst lange zu beobachten, damit er vor Gott zum Gericht erscheine:
24 Він сильних ламає без до́сліду, і ставить на місце їх інших.
nein, er zerschmettert Gewalthaber ohne Untersuchung und läßt andere an ihre Stelle treten.
25 Бож знає Він їхні діла́, — обе́рне вночі — і поча́влені будуть!
Somit kennt er ihre Taten wohl und stürzt sie über Nacht, so daß sie zermalmt werden.
26 Як несправедливих ура́зить Він їх, на видному місці,
Als Frevler, die sie sind, geißelt er sie vor aller Augen
27 за те, що вони відступи́ли від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,
zur Strafe dafür, daß sie von ihm abgefallen sind und alle seine Wege unbeachtet gelassen haben,
28 щоб зойк сірома́хи спрова́дити до Нього, бо Він чує блага́ння пригнічених.
so daß sie den Hilferuf des Armen zu ihm hinaufdringen ließen und er den Notschrei der Bedrückten vernehmen mußte.
29 Коли Він заспоко́їть, то хто винува́тити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над наро́дом, і над люди́ною ра́зом,
Verhält er sich aber ruhig, wer darf ihn verdammen? Und verhüllt er sein Angesicht, wer kann ihn schauen? So waltet er sowohl über Völkern als auch über einzelnen Menschen gleicherweise,
30 щоб не панував чоловік нечести́вий із тих, що правлять за па́стку народові.
damit nicht ruchlose Menschen die Herrschaft führen, Leute, welche Fallstricke für das Volk sein würden.«
31 Бо Богові треба отак говорити: „Несу я заслужене, — злого робити не буду!
»Denn soll etwa Gott zu dir sagen: ›Ich habe mich geirrt; will (aber) nicht wieder verkehrt handeln?
32 Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не бу́ду чинити!“
Über das, was ich nicht sehe, belehre du mich; wenn ich unrecht gehandelt habe, will ich es nicht wieder tun.‹
33 Чи на думку твою надолу́жить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!
Soll er nach deinem Sinn Vergeltung üben, weil du unzufrieden bist, und sagen: ›Du hast das Bessere zu bestimmen, nicht ich; was du also weißt, das sprich aus!‹?
34 Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:
Verständige Leute werden mir zugestehen und jeder weise Mann, der mir zuhört:
35 „Йов говорить немудро, а слова́ його без розуміння.
›Hiob redet ohne Einsicht, und seine Worte sind nicht wohlbedacht.‹
36 О, коли б Йов дослі́джений був аж навіки за відповіді, як злі люди,
O daß doch Hiob fort und fort geprüft würde wegen seiner Widerreden nach Art der Frevler!
37 бо він додає до свойого гріха́ ще провину, — між нами він пле́ще в долоні та мно́жить на Бога промови свої“.
Denn zu seiner Verfehlung fügt er noch den Abfall (von Gott) hinzu: er höhnt laut in unserer Mitte und macht viel Redens gegen Gott.«
