Йов 34
1 І говорив Елі́гу та й сказав:
Und es hob an Elihu und sprach:
2 „Слухайте, мудрі, слова́ ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене́!
Hört, ihr Weisen, meine Rede, und ihr Verständigen, merkt auf mich!
3 Бо ухо слова випробо́вує, а піднебі́ння їжу кушту́є.
Denn das Ohr prüft die Rede, und der Mund schmeckt die Speise.
4 Виберім право собі, між собою пізнаймо, що́ добре.
Laßt uns ein Urteil finden, daß wir erkennen unter uns, was gut sei.
5 Бо Йов говорив: „Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.
Denn Hiob hat gesagt: “Ich bin gerecht, und Gott weigert mir mein Recht;
6 Чи буду неправду казати за право своє? Без вини́ небезпечна стріла́ моя“.
ich muß lügen, ob ich wohl recht habe, und bin gequält von meinen Pfeilen, ob ich wohl nichts verschuldet habe.”
7 Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузува́ння, як воду,
Wer ist ein solcher Hiob, der da Spötterei trinkt wie Wasser
8 і товаришу́є з злочинцями, і ходить з людьми́ беззако́нними?
und auf dem Wege geht mit den Übeltätern und wandelt mit gottlosen Leuten?
9 Бо він каже: „Нема люди́ні ко́ристи, коли її Бог уподо́бає“.
Denn er hat gesagt: “Wenn jemand schon fromm ist, so gilt er doch nichts bei Gott.”
10 Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!
Darum hört mir zu, ihr weisen Leute: Es sei ferne, daß Gott sollte gottlos handeln und der Allmächtige ungerecht;
11 Бо за чином люди́ни Він їй надолу́жить, і згідно з своє́ю дорогою зна́йде люди́на запла́ту!
sondern er vergilt dem Menschen, darnach er verdient hat, und trifft einen jeglichen nach seinem Tun.
12 Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює пра́ва.
Ohne zweifel, Gott verdammt niemand mit Unrecht, und der Allmächtige beugt das Recht nicht.
13 Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселе́нну поклав?
Wer hat, was auf Erden ist, verordnet, und wer hat den ganzen Erdboden gesetzt?
14 Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій по́дих до Себе забра́в, —
So er nun an sich dächte, seinen Geist und Odem an sich zöge,
15 всяке тіло поги́нуло б вмить, а люди́на поверну́лася б на по́рох!
so würde alles Fleisch miteinander vergehen, und der Mensch würde wieder zu Staub werden.
16 Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:
Hast du nun Verstand, so höre das und merke auf die Stimme meiner Reden.
17 Хіба стри́мувати може нена́висник право? І хіба́ осудити ти зможеш Всеправедного?
Kann auch, der das Recht haßt regieren? Oder willst du den, der gerecht und mächtig ist, verdammen?
18 Хіба можна сказати царе́ві: „Негідний“, а вельможним: „Безбожний“?
Sollte einer zum König sagen: “Du heilloser Mann!” und zu den Fürsten: “Ihr Gottlosen!”?
19 Таж Він не звертає уваги на зве́рхників, і не вирі́знює мо́жного перед убогим, бо всі вони — чин Його рук,
Und er sieht nicht an die Person der Fürsten und kennt den Herrlichen nicht mehr als den Armen; denn sie sind alle seiner Hände Werk.
20 за хвилину вони помирають, опі́вночі. Доторкне́ться Він мо́жних — і гинуть вони, сильний усу́нений буде рукою не лю́дською.
Plötzlich müssen die Leute sterben und zu Mitternacht erschrecken und vergehen; die Mächtigen werden weggenommen nicht durch Menschenhand.
21 Бо очі Його на дорогах люди́ни, і Він бачить всі кро́ки її, —
Denn seine Augen sehen auf eines jeglichen Wege, und er schaut alle ihre Gänge.
22 немає темно́ти, немає і те́мряви, де б злочинці схова́лись.
Es ist keine Finsternis noch Dunkel, daß sich da möchten verbergen die Übeltäter.
23 Бо люди́ні Він не призначає озна́чений час, щоб ходила до Бога на суд.
Denn er darf auf den Menschen nicht erst lange achten, daß er vor Gott ins Gericht komme.
24 Він сильних ламає без до́сліду, і ставить на місце їх інших.
Er bringt die Stolzen um, ohne erst zu forschen, und stellt andere an ihre Statt:
25 Бож знає Він їхні діла́, — обе́рне вночі — і поча́влені будуть!
darum daß er kennt ihre Werke und kehrt sie um des Nachts, daß sie zerschlagen werden.
26 Як несправедливих ура́зить Він їх, на видному місці,
Er straft sie ab wie die Gottlosen an einem Ort, da man es sieht:
27 за те, що вони відступи́ли від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,
darum daß sie von ihm weggewichen sind und verstanden seiner Wege keinen,
28 щоб зойк сірома́хи спрова́дити до Нього, бо Він чує блага́ння пригнічених.
daß das Schreien der Armen mußte vor ihn kommen und er das Schreien der Elenden hörte.
29 Коли Він заспоко́їть, то хто винува́тити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над наро́дом, і над люди́ною ра́зом,
Wenn er Frieden gibt, wer will verdammen? und wenn er das Antlitz verbirgt, wer will ihn schauen unter den Völkern und Leuten allzumal?
30 щоб не панував чоловік нечести́вий із тих, що правлять за па́стку народові.
Denn er läßt nicht über sie regieren einen Heuchler, das Volk zu drängen.
31 Бо Богові треба отак говорити: „Несу я заслужене, — злого робити не буду!
Denn zu Gott muß man sagen: “Ich habe gebüßt, ich will nicht übel tun.
32 Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не бу́ду чинити!“
Habe ich's nicht getroffen, so lehre du mich's besser; habe ich Unrecht gehandelt, ich will's nicht mehr tun.”
33 Чи на думку твою надолу́жить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!
Soll er nach deinem Sinn vergelten? Denn du verwirfst alles; du hast zu wählen, und nicht ich. Weißt du nun was, so sage an.
34 Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:
Verständige Leute werden zu mir sagen und ein weiser Mann, der mir zuhört:
35 „Йов говорить немудро, а слова́ його без розуміння.
“Hiob redet mit Unverstand, und seine Worte sind nicht klug.”
36 О, коли б Йов дослі́джений був аж навіки за відповіді, як злі люди,
O, daß Hiob versucht würde bis ans Ende! darum daß er sich zu ungerechten Leuten kehrt.
37 бо він додає до свойого гріха́ ще провину, — між нами він пле́ще в долоні та мно́жить на Бога промови свої“.
Denn er hat über seine Sünde noch gelästert; er treibt Spott unter uns und macht seiner Reden viel wider Gott.
