Йов 34
1 І говорив Елі́гу та й сказав:
Und Elihu hob wieder an und sprach:
2 „Слухайте, мудрі, слова́ ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене́!
Höret, ihr Weisen, meine Worte, und ihr Kundigen, gebet mir Gehör!
3 Бо ухо слова випробо́вує, а піднебі́ння їжу кушту́є.
Denn das Ohr prüft die Worte, wie der Gaumen die Speise kostet. [Eig. speisend kostet]
4 Виберім право собі, між собою пізнаймо, що́ добре.
Erwählen wir für uns, was recht, erkennen wir unter uns, was gut ist!
5 Бо Йов говорив: „Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.
Denn Hiob hat gesagt: Ich bin gerecht, und Gott [El] hat mir mein Recht entzogen.
6 Чи буду неправду казати за право своє? Без вини́ небезпечна стріла́ моя“.
Trotz meines Rechtes soll ich lügen; meine Wunde [Eig. mein Pfeil; vergl. Kap. 6,4;16,13] ist unheilbar, ohne daß ich übertreten habe. -
7 Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузува́ння, як воду,
Wer ist ein Mann wie Hiob, der Hohn trinkt wie Wasser,
8 і товаришу́є з злочинцями, і ходить з людьми́ беззако́нними?
und in Gesellschaft geht mit denen, die Frevel tun, und wandelt mit gottlosen Menschen?
9 Бо він каже: „Нема люди́ні ко́ристи, коли її Бог уподо́бає“.
Denn er hat gesagt: Keinen Nutzen hat ein Mann davon, daß er Wohlgefallen an Gott hat! [Eig. gern mit Gott verkehrt]
10 Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!
Darum höret mir zu, ihr Männer von Verstand! Fern sei Gott von Gesetzlosigkeit, und der Allmächtige von Unrecht!
11 Бо за чином люди́ни Він їй надолу́жить, і згідно з своє́ю дорогою зна́йде люди́на запла́ту!
Sondern des Menschen Tun vergilt er ihm, und nach jemandes Wege läßt er es ihn finden.
12 Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює пра́ва.
Ja, wahrlich, Gott [El] handelt nicht gesetzlos, und der Allmächtige beugt nicht das Recht.
13 Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселе́нну поклав?
Wer hat ihm die Erde anvertraut? Und wer den ganzen Erdkreis gegründet? [Eig. gesetzt]
14 Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій по́дих до Себе забра́в, —
Wenn er sein Herz nur auf sich selbst richtete, seinen Geist [O. Hauch] und seinen Odem an sich zurückzöge,
15 всяке тіло поги́нуло б вмить, а люди́на поверну́лася б на по́рох!
so würde alles Fleisch insgesamt verscheiden, und der Mensch zum Staube zurückkehren.
16 Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:
Und wenn du doch dieses einsehen und hören, der Stimme meiner Worte Gehör schenken wolltest!
17 Хіба стри́мувати може нена́висник право? І хіба́ осудити ти зможеш Всеправедного?
Sollte auch herrschen, wer das Recht haßt? oder willst du den Allgerechten [W. den Gerecht-Mächtigen] verdammen?
18 Хіба можна сказати царе́ві: „Негідний“, а вельможним: „Безбожний“?
Sagt man zu einem Könige: Belial, [Nichtswürdiger] zu Edlen: Du Gottloser? -
19 Таж Він не звертає уваги на зве́рхників, і не вирі́знює мо́жного перед убогим, бо всі вони — чин Його рук,
Wieviel weniger zu ihm, der die Person der Fürsten nicht ansieht und den Reichen [O. Vornehmen] nicht vor dem Armen berücksichtigt! Denn sie alle sind das Werk seiner Hände.
20 за хвилину вони помирають, опі́вночі. Доторкне́ться Він мо́жних — і гинуть вони, сильний усу́нений буде рукою не лю́дською.
In einem Augenblick sterben sie; und in der Mitte der Nacht wird ein Volk erschüttert und vergeht, und Mächtige werden beseitigt ohne Hand. [Eig. nicht durch Hand [d. h. Menschenhand]]
21 Бо очі Його на дорогах люди́ни, і Він бачить всі кро́ки її, —
Denn seine Augen sind auf die Wege des Menschen gerichtet, und er sieht alle seine Schritte.
22 немає темно́ти, немає і те́мряви, де б злочинці схова́лись.
Da ist keine Finsternis und kein Todesschatten, daß sich darein verbergen könnten, die Frevel tun.
23 Бо люди́ні Він не призначає озна́чений час, щоб ходила до Бога на суд.
Denn er braucht nicht lange auf einen Menschen acht zu geben, damit er vor Gott [El] ins Gericht komme.
24 Він сильних ламає без до́сліду, і ставить на місце їх інших.
Er zerschmettert Gewaltige ohne Untersuchung, und setzt andere an ihre Stelle.
25 Бож знає Він їхні діла́, — обе́рне вночі — і поча́влені будуть!
Daher kennt er ihre Handlungen, und kehrt sie um über Nacht; und sie werden zermalmt.
26 Як несправедливих ура́зить Він їх, на видному місці,
Er schlägt sie, wie Übeltäter, auf öffentlichem Platze,
27 за те, що вони відступи́ли від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,
darum daß sie von seiner Nachfolge [Eig. von hinter ihm] abgewichen sind [And. üb.: denn darum sind sie usw.] und alle seine Wege nicht bedacht haben,
28 щоб зойк сірома́хи спрова́дити до Нього, бо Він чує блага́ння пригнічених.
um zu ihm hinaufdringen zu lassen das Schreien des Armen, und damit er das Schreien der Elenden höre.
29 Коли Він заспоко́їть, то хто винува́тити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над наро́дом, і над люди́ною ра́зом,
Schafft er Ruhe, wer will beunruhigen? Und verbirgt er das Angesicht, wer kann ihn schauen? So handelt er sowohl gegen ein Volk, als auch gegen einen Menschen zumal,
30 щоб не панував чоловік нечести́вий із тих, що правлять за па́стку народові.
damit der ruchlose Mensch nicht regiere, damit sie nicht Fallstricke des Volkes seien.
31 Бо Богові треба отак говорити: „Несу я заслужене, — злого робити не буду!
Denn hat er wohl zu Gott [El] gesagt: Ich trage meine Strafe, ich will nicht mehr verderbt handeln;
32 Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не бу́ду чинити!“
was ich nicht sehe, zeige du mir; wenn ich Unrecht verübt habe, so will ich es nicht mehr tun? -
33 Чи на думку твою надолу́жить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!
Soll nach deinem Sinne er es vergelten? Denn du hast seine Vergeltung verworfen, und so mußt du wählen, [W. denn du hast verworfen, denn du mußt wählen] und nicht ich; was du weißt, reden denn!
34 Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:
Männer von Verstand werden zu mir sagen, und ein weiser Mann, der mir zuhört:
35 „Йов говорить немудро, а слова́ його без розуміння.
Hiob redet nicht mit Erkenntnis, und seine Worte sind ohne Einsicht.
36 О, коли б Йов дослі́джений був аж навіки за відповіді, як злі люди,
Ach, daß doch Hiob fort und fort geprüft würde wegen seiner Antworten nach Frevlerart!
37 бо він додає до свойого гріха́ ще провину, — між нами він пле́ще в долоні та мно́жить на Бога промови свої“.
Denn er fügt seiner Sünde Übertretung [O. Vermessenheit] hinzu, klatscht unter uns in die Hände und mehrt seine Worte gegen Gott. [El]
