Йов 34
1 І говорив Елі́гу та й сказав:
Élihu reprit et dit:
2 „Слухайте, мудрі, слова́ ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене́!
Sages, écoutez mes discours! Vous qui êtes intelligents, prêtez-moi l’oreille!
3 Бо ухо слова випробо́вує, а піднебі́ння їжу кушту́є.
Car l’oreille discerne les paroles, Comme le palais savoure les aliments.
4 Виберім право собі, між собою пізнаймо, що́ добре.
Choisissons ce qui est juste, Voyons entre nous ce qui est bon.
5 Бо Йов говорив: „Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.
Job dit: Je suis innocent, Et Dieu me refuse justice;
6 Чи буду неправду казати за право своє? Без вини́ небезпечна стріла́ моя“.
J’ai raison, et je passe pour menteur; Ma plaie est douloureuse, et je suis sans péché.
7 Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузува́ння, як воду,
Y a-t-il un homme semblable à Job, Buvant la raillerie comme l’eau,
8 і товаришу́є з злочинцями, і ходить з людьми́ беззако́нними?
Marchant en société de ceux qui font le mal, Cheminant de pair avec les impies?
9 Бо він каже: „Нема люди́ні ко́ристи, коли її Бог уподо́бає“.
Car il a dit: Il est inutile à l’homme De mettre son plaisir en Dieu.
10 Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!
Écoutez-moi donc, hommes de sens! Loin de Dieu l’injustice, Loin du Tout-Puissant l’iniquité!
11 Бо за чином люди́ни Він їй надолу́жить, і згідно з своє́ю дорогою зна́йде люди́на запла́ту!
Il rend à l’homme selon ses œuvres, Il rétribue chacun selon ses voies.
12 Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює пра́ва.
Non certes, Dieu ne commet pas l’iniquité; Le Tout-Puissant ne viole pas la justice.
13 Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселе́нну поклав?
Qui l’a chargé de gouverner la terre? Qui a confié l’univers à ses soins?
14 Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій по́дих до Себе забра́в, —
S’il ne pensait qu’à lui-même, S’il retirait à lui son esprit et son souffle,
15 всяке тіло поги́нуло б вмить, а люди́на поверну́лася б на по́рох!
Toute chair périrait soudain, Et l’homme rentrerait dans la poussière.
16 Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:
Si tu as de l’intelligence, écoute ceci, Prête l’oreille au son de mes paroles!
17 Хіба стри́мувати може нена́висник право? І хіба́ осудити ти зможеш Всеправедного?
Un ennemi de la justice régnerait-il? Et condamneras-tu le juste, le puissant,
18 Хіба можна сказати царе́ві: „Негідний“, а вельможним: „Безбожний“?
Qui proclame la méchanceté des rois Et l’iniquité des princes,
19 Таж Він не звертає уваги на зве́рхників, і не вирі́знює мо́жного перед убогим, бо всі вони — чин Його рук,
Qui n’a point égard à l’apparence des grands Et ne distingue pas le riche du pauvre, Parce que tous sont l’ouvrage de ses mains?
20 за хвилину вони помирають, опі́вночі. Доторкне́ться Він мо́жних — і гинуть вони, сильний усу́нений буде рукою не лю́дською.
En un instant, ils perdent la vie; Au milieu de la nuit, un peuple chancelle et périt; Le puissant disparaît, sans la main d’aucun homme.
21 Бо очі Його на дорогах люди́ни, і Він бачить всі кро́ки її, —
Car Dieu voit la conduite de tous, Il a les regards sur les pas de chacun.
22 немає темно́ти, немає і те́мряви, де б злочинці схова́лись.
Il n’y a ni ténèbres ni ombre de la mort, Où puissent se cacher ceux qui commettent l’iniquité.
23 Бо люди́ні Він не призначає озна́чений час, щоб ходила до Бога на суд.
Dieu n’a pas besoin d’observer longtemps, Pour qu’un homme entre en jugement avec lui;
24 Він сильних ламає без до́сліду, і ставить на місце їх інших.
Il brise les grands sans information, Et il met d’autres à leur place;
25 Бож знає Він їхні діла́, — обе́рне вночі — і поча́влені будуть!
Car il connaît leurs œuvres. Il les renverse de nuit, et ils sont écrasés;
26 Як несправедливих ура́зить Він їх, на видному місці,
Il les frappe comme des impies, A la face de tous les regards.
27 за те, що вони відступи́ли від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,
En se détournant de lui, En abandonnant toutes ses voies,
28 щоб зойк сірома́хи спрова́дити до Нього, бо Він чує блага́ння пригнічених.
Ils ont fait monter à Dieu le cri du pauvre, Ils l’ont rendu attentif aux cris des malheureux.
29 Коли Він заспоко́їть, то хто винува́тити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над наро́дом, і над люди́ною ра́зом,
S’il donne le repos, qui répandra le trouble? S’il cache sa face, qui pourra le voir? Il traite à l’égal soit une nation, soit un homme,
30 щоб не панував чоловік нечести́вий із тих, що правлять за па́стку народові.
Afin que l’impie ne domine plus, Et qu’il ne soit plus un piège pour le peuple.
31 Бо Богові треба отак говорити: „Несу я заслужене, — злого робити не буду!
Car a-t-il jamais dit à Dieu: J’ai été châtié, je ne pécherai plus;
32 Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не бу́ду чинити!“
Montre-moi ce que je ne vois pas; Si j’ai commis des injustices, je n’en commettrai plus?
33 Чи на думку твою надолу́жить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!
Est-ce d’après toi que Dieu rendra la justice? C’est toi qui rejettes, qui choisis, mais non pas moi; Ce que tu sais, dis-le donc!
34 Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:
Les hommes de sens seront de mon avis, Le sage qui m’écoute pensera comme moi.
35 „Йов говорить немудро, а слова́ його без розуміння.
Job parle sans intelligence, Et ses discours manquent de raison.
36 О, коли б Йов дослі́джений був аж навіки за відповіді, як злі люди,
Qu’il continue donc à être éprouvé, Puisqu’il répond comme font les méchants!
37 бо він додає до свойого гріха́ ще провину, — між нами він пле́ще в долоні та мно́жить на Бога промови свої“.
Car il ajoute à ses fautes de nouveaux péchés; Il bat des mains au milieu de nous, Il multiplie ses paroles contre Dieu.
