Йов 34
1 І говорив Елі́гу та й сказав:
And Elihu answereth and saith:
2 „Слухайте, мудрі, слова́ ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене́!
Hear, O wise men, my words, And, O knowing ones, give ear to me.
3 Бо ухо слова випробо́вує, а піднебі́ння їжу кушту́є.
For the ear doth try words, And the palate tasteth to eat.
4 Виберім право собі, між собою пізнаймо, що́ добре.
Judgment let us choose for ourselves, Let us know among ourselves what [is] good.
5 Бо Йов говорив: „Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.
For Job hath said, 'I have been righteous, And God hath turned aside my right,
6 Чи буду неправду казати за право своє? Без вини́ небезпечна стріла́ моя“.
Against my right do I lie? Mortal [is] mine arrow — without transgression.'
7 Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузува́ння, як воду,
Who [is] a man like Job? He drinketh scoffing like water,
8 і товаришу́є з злочинцями, і ходить з людьми́ беззако́нними?
And he hath travelled for company With workers of iniquity, So as to go with men of wickedness.
9 Бо він каже: „Нема люди́ні ко́ристи, коли її Бог уподо́бає“.
For he hath said, 'It doth not profit a man, When he delighteth himself with God.'
10 Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!
Therefore, O men of heart, hearken to me; Far be it from God to do wickedness, And [from] the Mighty to do perverseness:
11 Бо за чином люди́ни Він їй надолу́жить, і згідно з своє́ю дорогою зна́йде люди́на запла́ту!
For the work of man he repayeth to him, And according to the path of each He doth cause him to find.
12 Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює пра́ва.
Yea, truly, God doth not do wickedly, And the Mighty doth not pervert judgment.
13 Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселе́нну поклав?
Who hath inspected for Himself the earth? And who hath placed all the habitable world?
14 Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій по́дих до Себе забра́в, —
If He doth set on him His heart, His spirit and his breath unto Him He gathereth.
15 всяке тіло поги́нуло б вмить, а люди́на поверну́лася б на по́рох!
Expire doth all flesh together, And man to dust returneth.
16 Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:
And if [there is] understanding, hear this, Give ear to the voice of my words.
17 Хіба стри́мувати може нена́висник право? І хіба́ осудити ти зможеш Всеправедного?
Yea, doth one hating justice govern? Or the Most Just dost thou condemn?
18 Хіба можна сказати царе́ві: „Негідний“, а вельможним: „Безбожний“?
Who hath said to a king — 'Worthless,' Unto princes — 'Wicked?'
19 Таж Він не звертає уваги на зве́рхників, і не вирі́знює мо́жного перед убогим, бо всі вони — чин Його рук,
That hath not accepted the person of princes, Nor hath known the rich before the poor, For a work of His hands [are] all of them.
20 за хвилину вони помирають, опі́вночі. Доторкне́ться Він мо́жних — і гинуть вони, сильний усу́нений буде рукою не лю́дською.
[In] a moment they die, and at midnight Shake do people, and they pass away, And they remove the mighty without hand.
21 Бо очі Його на дорогах люди́ни, і Він бачить всі кро́ки її, —
For His eyes [are] on the ways of each, And all his steps He doth see.
22 немає темно́ти, немає і те́мряви, де б злочинці схова́лись.
There is no darkness nor death-shade, For workers of iniquity to be hidden there;
23 Бо люди́ні Він не призначає озна́чений час, щоб ходила до Бога на суд.
For He doth not suffer man any more, To go unto God in judgment,
24 Він сильних ламає без до́сліду, і ставить на місце їх інших.
He breaketh the mighty — no searching! And He appointeth others in their stead.
25 Бож знає Він їхні діла́, — обе́рне вночі — і поча́влені будуть!
Therefore He knoweth their works, And He hath overturned by night, And they are bruised.
26 Як несправедливих ура́зить Він їх, на видному місці,
As wicked He hath stricken them, In the place of beholders.
27 за те, що вони відступи́ли від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,
Because that against right They have turned aside from after Him, And none of His ways have considered wisely,
28 щоб зойк сірома́хи спрова́дити до Нього, бо Він чує блага́ння пригнічених.
To cause to come in unto Him The cry of the poor, And the cry of the afflicted He heareth.
29 Коли Він заспоко́їть, то хто винува́тити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над наро́дом, і над люди́ною ра́зом,
And He giveth rest, and who maketh wrong? And hideth the face, and who beholdeth it? And in reference to a nation and to a man, [It is] the same.
30 щоб не панував чоловік нечести́вий із тих, що правлять за па́стку народові.
From the reigning of a profane man, From the snares of a people;
31 Бо Богові треба отак говорити: „Несу я заслужене, — злого робити не буду!
For unto God hath any said: 'I have taken away, I do not corruptly,
32 Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не бу́ду чинити!“
Besides [that which] I see, shew Thou me, If iniquity I have done — I do not add?'
33 Чи на думку твою надолу́жить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!
By thee doth He recompense, That thou hast refused — That thou dost choose, and not I? And what thou hast known, speak.
34 Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:
Let men of heart say to me, And a wise man is hearkening to me.
35 „Йов говорить немудро, а слова́ його без розуміння.
Job — not with knowledge doth he speak, And his words [are] not with wisdom.
36 О, коли б Йов дослі́джений був аж навіки за відповіді, як злі люди,
My Father! let Job be tried — unto victory, Because of answers for men of iniquity,
37 бо він додає до свойого гріха́ ще провину, — між нами він пле́ще в долоні та мно́жить на Бога промови свої“.
For he doth add to his sin, Transgression among us he vomiteth, And multiplieth his sayings to God.
