Йов 34
1 І говорив Елі́гу та й сказав:
Furthermore Elihu responded, and said: —
2 „Слухайте, мудрі, слова́ ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене́!
Hear, ye wise men, my words, and, ye who know, give ear unto me;
3 Бо ухо слова випробо́вує, а піднебі́ння їжу кушту́є.
For, the ear, trieth words, as, the palate, tasteth in eating.
4 Виберім право собі, між собою пізнаймо, що́ добре.
What is right, let us choose for ourselves, Let us know, among ourselves, what is good;
5 Бо Йов говорив: „Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.
For Job hath said—I am righteous, But, GOD, hath turned away my right;
6 Чи буду неправду казати за право своє? Без вини́ небезпечна стріла́ моя“.
Concerning mine own right, shall I tell a falsehood? Incurable is my disease—not for any transgression.
7 Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузува́ння, як воду,
What man is like Job? He drinketh in scoffing like water;
8 і товаришу́є з злочинцями, і ходить з людьми́ беззако́нними?
And is on the way to keep company, with the workers of iniquity, and to walk with lawless men.
9 Бо він каже: „Нема люди́ні ко́ристи, коли її Бог уподо́бає“.
For he hath said, It profiteth not a man, when, his good pleasure, is with God.
10 Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!
Wherefore, ye men of mind, hearken unto me, —Far be it, that, GOD, should be lawless, or, the Almighty, be perverse!
11 Бо за чином люди́ни Він їй надолу́жить, і згідно з своє́ю дорогою зна́йде люди́на запла́ту!
For, what any son of earth doeth, he repayeth him, and, according to every man’s course, he causeth him to find.
12 Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює пра́ва.
Nay, verily, GOD, will not condemn unjustly, —nor, the Almighty, pervert justice.
13 Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселе́нну поклав?
Who set him in charge of the earth? Or who appointed [him] the whole world?
14 Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій по́дих до Себе забра́в, —
If he should set against him his heart, His spirit and his inspiration, unto himself he should withdraw.
15 всяке тіло поги́нуло б вмить, а люди́на поверну́лася б на по́рох!
All flesh together, would cease to breathe, and, the earth-born, unto dust, would return.
16 Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:
If then [thou hast] understanding, hear this, Give thou ear to the teaching of my words: —
17 Хіба стри́мувати може нена́висник право? І хіба́ осудити ти зможеш Всеправедного?
Shall, the very hater of right, control? Or, the just—the mighty one, wilt thou condemn?
18 Хіба можна сказати царе́ві: „Негідний“, а вельможним: „Безбожний“?
Doth one say to a king, Abandoned one! Or, Lawless one! unto nobles?
19 Таж Він не звертає уваги на зве́рхників, і не вирі́знює мо́жного перед убогим, бо всі вони — чин Його рук,
For he hath shewn no respect of persons unto princes, neither hath he recognised the rich rather than the poor? For, the work of his hands, are they all.
20 за хвилину вони помирають, опі́вночі. Доторкне́ться Він мо́жних — і гинуть вони, сильний усу́нений буде рукою не лю́дською.
In a moment, they die, even in the middle of the night, —A people are convulsed when they pass away, A mighty one is removed, without hand;
21 Бо очі Його на дорогах люди́ни, і Він бачить всі кро́ки її, —
For, his eyes, are on the ways of a man, and, all his footsteps, he beholdeth, —
22 немає темно́ти, немає і те́мряви, де б злочинці схова́лись.
No darkness, and no death-shade, where the workers of iniquity may hide.
23 Бо люди́ні Він не призначає озна́чений час, щоб ходила до Бога на суд.
For, unto no man, doth he appoint a repetition, —in going unto GOD in judgment;
24 Він сильних ламає без до́сліду, і ставить на місце їх інших.
He shattereth mighty ones unsearchably, and setteth up others in their stead:
25 Бож знає Він їхні діла́, — обе́рне вночі — і поча́влені будуть!
Therefore, he observeth their works, —and overturneth [them] in a night, and they are crushed;
26 Як несправедливих ура́зить Він їх, на видному місці,
In the place of lawless men, hath he chastised them, in presence of beholders.
27 за те, що вони відступи́ли від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,
Forasmuch, as they turned from following him, and, none of his ways, did they teach;
28 щоб зойк сірома́хи спрова́дити до Нього, бо Він чує блага́ння пригнічених.
Causing to reach him the outcry of the poor, Yea, the outcry of the oppressed, he heareth.
29 Коли Він заспоко́їть, то хто винува́тити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над наро́дом, і над люди́ною ра́зом,
When, he, giveth quiet, who then shall condemn? And, when he hideth [his] face, who then shall sing of him? whether unto a nation or unto mankind altogether,
30 щоб не панував чоловік нечести́вий із тих, що правлять за па́стку народові.
That impious men may not reign, nor be ensnarers of the people.
31 Бо Богові треба отак говорити: „Несу я заслужене, — злого робити не буду!
For, unto GOD, hath one [ever] said—I have borne punishment, I will not be perverse;
32 Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не бу́ду чинити!“
What I see not, do, thou, shew me, If, perverseness, I have wrought, I will do it no more?
33 Чи на думку твою надолу́жить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!
According to thy mind, must he requite it, that thou hast refused? For, thou, must choose, and not, I, What then thou knowest, speak!
34 Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:
The men of mind, will say to me, yea any wise man hearkening unto me: —
35 „Йов говорить немудро, а слова́ його без розуміння.
Job, without knowledge, doth speak, and, his words, are not with discretion.
36 О, коли б Йов дослі́джений був аж навіки за відповіді, як злі люди,
Would that Job might be tested to the uttermost, for replying with the men of iniquity:
37 бо він додає до свойого гріха́ ще провину, — між нами він пле́ще в долоні та мно́жить на Бога промови свої“.
For he addeth—unto his sin—rebellion, In our midst, he clappeth his hands, and multiplieth his sayings against GOD.
