Йов 34
1 І говорив Елі́гу та й сказав:
And Elihu proceeded, and said:
2 „Слухайте, мудрі, слова́ ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене́!
Hear my words, ye wise men! Give ear to me, ye that have knowledge!
3 Бо ухо слова випробо́вує, а піднебі́ння їжу кушту́є.
For the ear trieth words, As the mouth tasteth meat.
4 Виберім право собі, між собою пізнаймо, що́ добре.
Let us examine for ourselves what is right; Let us know among ourselves what is true.
5 Бо Йов говорив: „Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.
Job hath said, “I am righteous, And God refuseth me justice.
6 Чи буду неправду казати за право своє? Без вини́ небезпечна стріла́ моя“.
Though I am innocent, I am made a liar; My wound is incurable, though I am free from transgression.”
7 Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузува́ння, як воду,
Where is the man like Job, Who drinketh impiety like water;
8 і товаришу́є з злочинцями, і ходить з людьми́ беззако́нними?
Who goeth in company with evil-doers, And walketh with wicked men?
9 Бо він каже: „Нема люди́ні ко́ристи, коли її Бог уподо́бає“.
For he hath said, “A man hath no advantage, When he delighteth himself in God.”
10 Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!
Wherefore hearken to me, ye men of understanding! Far be iniquity from God; Yea, far be injustice from the Almighty!
11 Бо за чином люди́ни Він їй надолу́жить, і згідно з своє́ю дорогою зна́йде люди́на запла́ту!
For what a man hath done he will requite him, And render to every one according to his deeds.
12 Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює пра́ва.
Surely God will not do iniquity, Nor will the Almighty pervert justice.
13 Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселе́нну поклав?
Who hath given him the charge of the earth? Or who hath created the whole world?
14 Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій по́дих до Себе забра́в, —
Should he set his heart against man, Should he take back his spirit and his breath,
15 всяке тіло поги́нуло б вмить, а люди́на поверну́лася б на по́рох!
Then would all flesh expire together; Yea, man would return to the dust.
16 Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:
If thou hast understanding, hear this! Give ear to the voice of my words!
17 Хіба стри́мувати може нена́висник право? І хіба́ осудити ти зможеш Всеправедного?
Shall he, that hateth justice, govern? Wilt thou then condemn the just and mighty One?
18 Хіба можна сказати царе́ві: „Негідний“, а вельможним: „Безбожний“?
Is it fit to say to a king, Thou art wicked; Or to princes, Ye are unrighteous?
19 Таж Він не звертає уваги на зве́рхників, і не вирі́знює мо́жного перед убогим, бо всі вони — чин Його рук,
How much less to him that is not partial to princes, Nor regardeth the rich more than the poor? For they are all the work of his hands.
20 за хвилину вони помирають, опі́вночі. Доторкне́ться Він мо́жних — і гинуть вони, сильний усу́нений буде рукою не лю́дською.
In a moment they die; yea, at midnight Do the people stagger and pass away, And the mighty are destroyed without hand.
21 Бо очі Його на дорогах люди́ни, і Він бачить всі кро́ки її, —
For his eyes are upon the ways of man; He seeth all his steps.
22 немає темно́ти, немає і те́мряви, де б злочинці схова́лись.
There is no darkness, nor shadow of death, Where evil-doers may hide themselves.
23 Бо люди́ні Він не призначає озна́чений час, щоб ходила до Бога на суд.
He needeth not attend long to a man, That he may go into judgment before God;
24 Він сильних ламає без до́сліду, і ставить на місце їх інших.
He dasheth in pieces the mighty without inquiry, And setteth up others in their stead.
25 Бож знає Він їхні діла́, — обе́рне вночі — і поча́влені будуть!
Therefore he knoweth their works, And in a night he overthroweth them, so that they are destroyed.
26 Як несправедливих ура́зить Він їх, на видному місці,
On account of their wickedness he smiteth them, In the presence of many beholders;
27 за те, що вони відступи́ли від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,
Because they turned away from him, And had no regard to his ways,
28 щоб зойк сірома́хи спрова́дити до Нього, бо Він чує блага́ння пригнічених.
And caused the cry of the poor to come before him; For he heareth the cry of the oppressed.
29 Коли Він заспоко́їть, то хто винува́тити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над наро́дом, і над люди́ною ра́зом,
When he giveth rest, who can cause trouble? And when he hideth his face, Who can behold him?
30 щоб не панував чоловік нечести́вий із тих, що правлять за па́стку народові.
So is it with nations and individuals alike! That the wicked may no more rule, And may not be snares to the people.
31 Бо Богові треба отак говорити: „Несу я заслужене, — злого робити не буду!
Surely thou shouldst say unto God, “I have received chastisement; I will no more offend;
32 Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не бу́ду чинити!“
What I see not, teach thou me! If I have done iniquity, I will do it no more.”
33 Чи на думку твою надолу́жить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!
Shall he recompense according to thy mind, Because thou refusest, or because thou choosest, and not he? Speak, if thou hast knowledge!
34 Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:
Men of understanding, Wise men, who hear me, will say,
35 „Йов говорить немудро, а слова́ його без розуміння.
“Job hath spoken without knowledge, And his words are without wisdom.”
36 О, коли б Йов дослі́джений був аж навіки за відповіді, як злі люди,
I desire that Job may be tried to the last, For answering like wicked men.
37 бо він додає до свойого гріха́ ще провину, — між нами він пле́ще в долоні та мно́жить на Бога промови свої“.
For he addeth impiety to his sin; He clappeth his hands among us, And multiplieth words against God.
