Йов 34
1 І говорив Елі́гу та й сказав:
And Elihu answers and says:
2 „Слухайте, мудрі, слова́ ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене́!
“Hear, O wise men, my words, And, O knowing ones, give ear to me.
3 Бо ухо слова випробо́вує, а піднебі́ння їжу кушту́є.
For the ear tries words, And the palate tastes to eat.
4 Виберім право собі, між собою пізнаймо, що́ добре.
Let us choose judgment for ourselves, Let us know among ourselves what [is] good.
5 Бо Йов говорив: „Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.
For Job has said, I have been righteous, And God has turned aside my right,
6 Чи буду неправду казати за право своє? Без вини́ небезпечна стріла́ моя“.
Against my right do I lie? My arrow [is] mortal—without transgression.
7 Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузува́ння, як воду,
Who [is] a man like Job? He drinks scoffing like water,
8 і товаришу́є з злочинцями, і ходить з людьми́ беззако́нними?
And he has traveled for company With workers of iniquity, So as to go with men of wickedness.
9 Бо він каже: „Нема люди́ні ко́ристи, коли її Бог уподо́бає“.
For he has said, It does not profit a man When he delights himself with God.
10 Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!
Therefore, O men of heart, listen to me; Far be it from God to do wickedness, And [from] the Mighty to do perverseness,
11 Бо за чином люди́ни Він їй надолу́жить, і згідно з своє́ю дорогою зна́йде люди́на запла́ту!
For He repays the work of man to him, And according to the path of each He causes him to find.
12 Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює пра́ва.
Indeed, truly, God does not do wickedly, And the Mighty does not pervert judgment.
13 Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселе́нну поклав?
Who has inspected for Himself the earth? And who has placed all the habitable world?
14 Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій по́дих до Себе забра́в, —
If He sets His heart on him, [If] He gathers His Spirit and His breath to Himself,
15 всяке тіло поги́нуло б вмить, а люди́на поверну́лася б на по́рох!
All flesh expires together, And man returns to dust.
16 Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:
And if [there is] understanding, hear this, Give ear to the voice of my words.
17 Хіба стри́мувати може нена́висник право? І хіба́ осудити ти зможеш Всеправедного?
Indeed, does one hating justice govern? Or do you condemn the Most Just?
18 Хіба можна сказати царе́ві: „Негідний“, а вельможним: „Безбожний“?
Who has said to a king, Worthless, To princes, Wicked?
19 Таж Він не звертає уваги на зве́рхників, і не вирі́знює мо́жного перед убогим, бо всі вони — чин Його рук,
That has not accepted the person of princes, Nor has known the rich before the poor, For all of them [are] a work of His hands.
20 за хвилину вони помирають, опі́вночі. Доторкне́ться Він мо́жних — і гинуть вони, сильний усу́нений буде рукою не лю́дською.
[In] a moment they die, And at midnight people shake, And they pass away, And they remove the mighty without hand.
21 Бо очі Його на дорогах люди́ни, і Він бачить всі кро́ки її, —
For His eyes [are] on the ways of each, And He sees all his steps.
22 немає темно́ти, немає і те́мряви, де б злочинці схова́лись.
There is no darkness nor death-shade, For workers of iniquity to be hidden there;
23 Бо люди́ні Він не призначає озна́чений час, щоб ходила до Бога на суд.
For He does not permit man anymore, To go to God in judgment,
24 Він сильних ламає без до́сліду, і ставить на місце їх інших.
He breaks the mighty—no searching! And He appoints others in their stead.
25 Бож знає Він їхні діла́, — обе́рне вночі — і поча́влені будуть!
Therefore He knows their works, And He has overturned by night, And they are bruised.
26 Як несправедливих ура́зить Він їх, на видному місці,
As wicked He has struck them, In the place of beholders.
27 за те, що вони відступи́ли від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,
Because that against right They have turned aside from after Him, And have considered none of His ways,
28 щоб зойк сірома́хи спрова́дити до Нього, бо Він чує блага́ння пригнічених.
To cause to come to Him The cry of the poor, And He hears the cry of the afflicted.
29 Коли Він заспоко́їть, то хто винува́тити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над наро́дом, і над люди́ною ра́зом,
And He gives rest, and who makes wrong? And hides the face, and who beholds it? And in reference to a nation and to a man, [It is] the same.
30 щоб не панував чоловік нечести́вий із тих, що правлять за па́стку народові.
From the reigning of a profane man, From the snares of a people;
31 Бо Богові треба отак говорити: „Несу я заслужене, — злого робити не буду!
For has any said to God: I have taken away, I do not do corruptly,
32 Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не бу́ду чинити!“
Besides [that which] I see, You show me, If I have done iniquity—I do not add?
33 Чи на думку твою надолу́жить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!
Does He repay by you, that you have refused—That you choose, and not I? And what you have known, speak.
34 Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:
Let men of heart say to me, And a wise man is listening to me:
35 „Йов говорить немудро, а слова́ його без розуміння.
Job—he does not speak with knowledge, And his words [are] not with wisdom.
36 О, коли б Йов дослі́джений був аж навіки за відповіді, як злі люди,
My Father! Let Job be tried—to victory, Because of answers for men of iniquity,
37 бо він додає до свойого гріха́ ще провину, — між нами він пле́ще в долоні та мно́жить на Бога промови свої“.
For he adds to his sin, He vomits transgression among us, And multiplies his sayings to God.”
