Йов 34
1 І говорив Елі́гу та й сказав:
Furthermore Elihu answered and said,
2 „Слухайте, мудрі, слова́ ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене́!
Hear my words, O ye wise [men; ] and give ear unto me, ye that have knowledge.
3 Бо ухо слова випробо́вує, а піднебі́ння їжу кушту́є.
For the ear trieth words, as the mouth tasteth meat.
4 Виберім право собі, між собою пізнаймо, що́ добре.
Let us choose to us judgment: let us know among ourselves what [is] good.
5 Бо Йов говорив: „Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.
For Job hath said, I am righteous: and God hath taken away my judgment.
6 Чи буду неправду казати за право своє? Без вини́ небезпечна стріла́ моя“.
Should I lie against my right? my wound [is] incurable without transgression.
7 Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузува́ння, як воду,
What man [is] like Job, [who] drinketh up scorning like water?
8 і товаришу́є з злочинцями, і ходить з людьми́ беззако́нними?
Which goeth in company with the workers of iniquity, and walketh with wicked men.
9 Бо він каже: „Нема люди́ні ко́ристи, коли її Бог уподо́бає“.
For he hath said, It profiteth a man nothing that he should delight himself with God.
10 Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!
Therefore hearken unto me, ye men of understanding: far be it from God, [that he should do] wickedness; and [from] the Almighty, [that he should commit] iniquity.
11 Бо за чином люди́ни Він їй надолу́жить, і згідно з своє́ю дорогою зна́йде люди́на запла́ту!
For the work of a man shall he render unto him, and cause every man to find according to [his] ways.
12 Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює пра́ва.
Yea, surely God will not do wickedly, neither will the Almighty pervert judgment.
13 Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселе́нну поклав?
Who hath given him a charge over the earth? or who hath disposed the whole world?
14 Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій по́дих до Себе забра́в, —
If he set his heart upon man, [if] he gather unto himself his spirit and his breath;
15 всяке тіло поги́нуло б вмить, а люди́на поверну́лася б на по́рох!
All flesh shall perish together, and man shall turn again unto dust.
16 Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:
If now [thou hast] understanding, hear this: hearken to the voice of my words.
17 Хіба стри́мувати може нена́висник право? І хіба́ осудити ти зможеш Всеправедного?
Shall even he that hateth right govern? and wilt thou condemn him that is most just?
18 Хіба можна сказати царе́ві: „Негідний“, а вельможним: „Безбожний“?
[Is it fit] to say to a king, [Thou art] wicked? [and] to princes, [Ye are] ungodly?
19 Таж Він не звертає уваги на зве́рхників, і не вирі́знює мо́жного перед убогим, бо всі вони — чин Його рук,
[How much less to him] that accepteth not the persons of princes, nor regardeth the rich more than the poor? for they all [are] the work of his hands.
20 за хвилину вони помирають, опі́вночі. Доторкне́ться Він мо́жних — і гинуть вони, сильний усу́нений буде рукою не лю́дською.
In a moment shall they die, and the people shall be troubled at midnight, and pass away: and the mighty shall be taken away without hand.
21 Бо очі Його на дорогах люди́ни, і Він бачить всі кро́ки її, —
For his eyes [are] upon the ways of man, and he seeth all his goings.
22 немає темно́ти, немає і те́мряви, де б злочинці схова́лись.
[There is] no darkness, nor shadow of death, where the workers of iniquity may hide themselves.
23 Бо люди́ні Він не призначає озна́чений час, щоб ходила до Бога на суд.
For he will not lay upon man more [than right; ] that he should enter into judgment with God.
24 Він сильних ламає без до́сліду, і ставить на місце їх інших.
He shall break in pieces mighty men without number, and set others in their stead.
25 Бож знає Він їхні діла́, — обе́рне вночі — і поча́влені будуть!
Therefore he knoweth their works, and he overturneth [them] in the night, so that they are destroyed.
26 Як несправедливих ура́зить Він їх, на видному місці,
He striketh them as wicked men in the open sight of others;
27 за те, що вони відступи́ли від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,
Because they turned back from him, and would not consider any of his ways:
28 щоб зойк сірома́хи спрова́дити до Нього, бо Він чує блага́ння пригнічених.
So that they cause the cry of the poor to come unto him, and he heareth the cry of the afflicted.
29 Коли Він заспоко́їть, то хто винува́тити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над наро́дом, і над люди́ною ра́зом,
When he giveth quietness, who then can make trouble? and when he hideth [his] face, who then can behold him? whether [it be done] against a nation, or against a man only:
30 щоб не панував чоловік нечести́вий із тих, що правлять за па́стку народові.
That the hypocrite reign not, lest the people be ensnared.
31 Бо Богові треба отак говорити: „Несу я заслужене, — злого робити не буду!
Surely it is meet to be said unto God, I have borne [chastisement], I will not offend [any more: ]
32 Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не бу́ду чинити!“
[That which] I see not teach thou me: if I have done iniquity, I will do no more.
33 Чи на думку твою надолу́жить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!
[Should it be] according to thy mind? he will recompense it, whether thou refuse, or whether thou choose; and not I: therefore speak what thou knowest.
34 Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:
Let men of understanding tell me, and let a wise man hearken unto me.
35 „Йов говорить немудро, а слова́ його без розуміння.
Job hath spoken without knowledge, and his words [were] without wisdom.
36 О, коли б Йов дослі́джений був аж навіки за відповіді, як злі люди,
My desire [is that] Job may be tried unto the end because of [his] answers for wicked men.
37 бо він додає до свойого гріха́ ще провину, — між нами він пле́ще в долоні та мно́жить на Бога промови свої“.
For he addeth rebellion unto his sin, he clappeth [his hands] among us, and multiplieth his words against God.
