Йов 34
1 І говорив Елі́гу та й сказав:
Then Elihu continued:
2 „Слухайте, мудрі, слова́ ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене́!
“Hear my words, O wise men; give ear to me, O men of learning.
3 Бо ухо слова випробо́вує, а піднебі́ння їжу кушту́є.
For the ear tests words as the mouth tastes food.
4 Виберім право собі, між собою пізнаймо, що́ добре.
Let us choose for ourselves what is right; let us learn together what is good.
5 Бо Йов говорив: „Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.
For Job has declared, ‘I am righteous, yet God has deprived me of justice.
6 Чи буду неправду казати за право своє? Без вини́ небезпечна стріла́ моя“.
Would I lie about my case? My wound is incurable, though I am without transgression.’
7 Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузува́ння, як воду,
What man is like Job, who drinks up derision like water?
8 і товаришу́є з злочинцями, і ходить з людьми́ беззако́нними?
He keeps company with evildoers and walks with wicked men.
9 Бо він каже: „Нема люди́ні ко́ристи, коли її Бог уподо́бає“.
For he has said, ‘It profits a man nothing that he should delight in God.’
10 Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!
Therefore listen to me, O men of understanding. Far be it from God to do wrong, and from the Almighty to act unjustly.
11 Бо за чином люди́ни Він їй надолу́жить, і згідно з своє́ю дорогою зна́йде люди́на запла́ту!
For according to a man’s deeds He repays him; according to a man’s ways He brings consequences.
12 Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює пра́ва.
Indeed, it is true that God does not act wickedly, and the Almighty does not pervert justice.
13 Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселе́нну поклав?
Who gave Him charge over the earth? Who appointed Him over the whole world?
14 Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій по́дих до Себе забра́в, —
If He were to set His heart to it and withdraw His Spirit and breath,
15 всяке тіло поги́нуло б вмить, а люди́на поверну́лася б на по́рох!
all flesh would perish together and mankind would return to the dust.
16 Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:
If you have understanding, hear this; listen to my words.
17 Хіба стри́мувати може нена́висник право? І хіба́ осудити ти зможеш Всеправедного?
Could one who hates justice govern? Will you condemn the just and mighty One,
18 Хіба можна сказати царе́ві: „Негідний“, а вельможним: „Безбожний“?
who says to kings, ‘You are worthless!’ and to nobles, ‘You are wicked,’
19 Таж Він не звертає уваги на зве́рхників, і не вирі́знює мо́жного перед убогим, бо всі вони — чин Його рук,
who is not partial to princes and does not favor rich over poor? For they are all the work of His hands.
20 за хвилину вони помирають, опі́вночі. Доторкне́ться Він мо́жних — і гинуть вони, сильний усу́нений буде рукою не лю́дською.
They die in an instant, in the middle of the night. The people convulse and pass away; the mighty are removed without human hand.
21 Бо очі Його на дорогах люди́ни, і Він бачить всі кро́ки її, —
For His eyes are on the ways of a man, and He sees his every step.
22 немає темно́ти, немає і те́мряви, де б злочинці схова́лись.
There is no darkness or deep shadow where the workers of iniquity can hide.
23 Бо люди́ні Він не призначає озна́чений час, щоб ходила до Бога на суд.
For God need not examine a man further or have him approach for judgment.
24 Він сильних ламає без до́сліду, і ставить на місце їх інших.
He shatters the mighty without inquiry and sets up others in their place.
25 Бож знає Він їхні діла́, — обе́рне вночі — і поча́влені будуть!
Therefore, He recognizes their deeds; He overthrows them in the night and they are crushed.
26 Як несправедливих ура́зить Він їх, на видному місці,
He strikes them for their wickedness in full view,
27 за те, що вони відступи́ли від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,
because they turned aside from Him and had no regard for any of His ways.
28 щоб зойк сірома́хи спрова́дити до Нього, бо Він чує блага́ння пригнічених.
They caused the cry of the poor to come before Him, and He heard the outcry of the afflicted.
29 Коли Він заспоко́їть, то хто винува́тити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над наро́дом, і над люди́ною ра́зом,
But when He remains silent, who can condemn Him? When He hides His face, who can see Him? Yet He watches over both man and nation,
30 щоб не панував чоловік нечести́вий із тих, що правлять за па́стку народові.
that godless men should not rule or lay snares for the people.
31 Бо Богові треба отак говорити: „Несу я заслужене, — злого робити не буду!
Suppose someone says to God, ‘I have endured my punishment; I will offend no more.
32 Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не бу́ду чинити!“
Teach me what I cannot see; if I have done wrong, I will not do it again.’
33 Чи на думку твою надолу́жить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!
Should God repay you on your own terms when you have disavowed His? You must choose, not I; so tell me what you know.
34 Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:
Men of understanding will declare to me, and the wise men who hear me will say:
35 „Йов говорить немудро, а слова́ його без розуміння.
‘Job speaks without knowledge; his words lack insight.’
36 О, коли б Йов дослі́джений був аж навіки за відповіді, як злі люди,
If only Job were tried to the utmost for answering like a wicked man.
37 бо він додає до свойого гріха́ ще провину, — між нами він пле́ще в долоні та мно́жить на Бога промови свої“.
For he adds rebellion to his sin; he claps his hands among us and multiplies his words against God.”
