Йов 34
1 І говорив Елі́гу та й сказав:
Moreover Elihu answered and said,
2 „Слухайте, мудрі, слова́ ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене́!
Hear my words, ye wise men; And give ear unto me, ye that have knowledge.
3 Бо ухо слова випробо́вує, а піднебі́ння їжу кушту́є.
For the ear trieth words, As the palate tasteth food.
4 Виберім право собі, між собою пізнаймо, що́ добре.
Let us choose for us that which is right: Let us know among ourselves what is good.
5 Бо Йов говорив: „Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.
For Job hath said, I am righteous, And God hath taken away my right:
6 Чи буду неправду казати за право своє? Без вини́ небезпечна стріла́ моя“.
Notwithstanding my right I am [accounted] a liar; My wound is incurable, [though I am] without transgression.
7 Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузува́ння, як воду,
What man is like Job, Who drinketh up scoffing like water,
8 і товаришу́є з злочинцями, і ходить з людьми́ беззако́нними?
Who goeth in company with the workers of iniquity, And walketh with wicked men?
9 Бо він каже: „Нема люди́ні ко́ристи, коли її Бог уподо́бає“.
For he hath said, It profiteth a man nothing That he should delight himself with God.
10 Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!
Therefore hearken unto me, ye men of understanding: Far be it from God, that he should do wickedness, And from the Almighty, that he should commit iniquity.
11 Бо за чином люди́ни Він їй надолу́жить, і згідно з своє́ю дорогою зна́йде люди́на запла́ту!
For the work of a man will he render unto him, And cause every man to find according to his ways.
12 Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює пра́ва.
Yea, of a surety, God will not do wickedly, Neither will the Almighty pervert justice.
13 Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселе́нну поклав?
Who gave him a charge over the earth? Or who hath disposed the whole world?
14 Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій по́дих до Себе забра́в, —
If he set his heart upon himself, [If] he gather unto himself his spirit and his breath;
15 всяке тіло поги́нуло б вмить, а люди́на поверну́лася б на по́рох!
All flesh shall perish together, And man shall turn again unto dust.
16 Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:
If now [thou hast] understanding, hear this: Hearken to the voice of my words.
17 Хіба стри́мувати може нена́висник право? І хіба́ осудити ти зможеш Всеправедного?
Shall even one that hateth justice govern? And wilt thou condemn him that is righteous [and] mighty?—
18 Хіба можна сказати царе́ві: „Негідний“, а вельможним: „Безбожний“?
[Him] that saith to a king, [Thou art] vile, [Or] to nobles, [Ye are] wicked;
19 Таж Він не звертає уваги на зве́рхників, і не вирі́знює мо́жного перед убогим, бо всі вони — чин Його рук,
That respecteth not the persons of princes, Nor regardeth the rich more than the poor; For they all are the work of his hands.
20 за хвилину вони помирають, опі́вночі. Доторкне́ться Він мо́жних — і гинуть вони, сильний усу́нений буде рукою не лю́дською.
In a moment they die, even at midnight; The people are shaken and pass away, And the mighty are taken away without hand.
21 Бо очі Його на дорогах люди́ни, і Він бачить всі кро́ки її, —
For his eyes are upon the ways of a man, And he seeth all his goings.
22 немає темно́ти, немає і те́мряви, де б злочинці схова́лись.
There is no darkness, nor thick gloom, Where the workers of iniquity may hide themselves.
23 Бо люди́ні Він не призначає озна́чений час, щоб ходила до Бога на суд.
For he needeth not further to consider a man, That he should go before God in judgment.
24 Він сильних ламає без до́сліду, і ставить на місце їх інших.
He breaketh in pieces mighty men [in ways] past finding out, And setteth others in their stead.
25 Бож знає Він їхні діла́, — обе́рне вночі — і поча́влені будуть!
Therefore he taketh knowledge of their works; And he overturneth them in the night, so that they are destroyed.
26 Як несправедливих ура́зить Він їх, на видному місці,
He striketh them as wicked men In the open sight of others;
27 за те, що вони відступи́ли від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,
Because they turned aside from following him, And would not have regard in any of his ways:
28 щоб зойк сірома́хи спрова́дити до Нього, бо Він чує блага́ння пригнічених.
So that they caused the cry of the poor to come unto him, And he heard the cry of the afflicted.
29 Коли Він заспоко́їть, то хто винува́тити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над наро́дом, і над люди́ною ра́зом,
When he giveth quietness, who then can condemn? And when he hideth his face, who then can behold him? Alike whether [it be done] unto a nation, or unto a man:
30 щоб не панував чоловік нечести́вий із тих, що правлять за па́стку народові.
That the godless man reign not, That there be none to ensnare the people.
31 Бо Богові треба отак говорити: „Несу я заслужене, — злого робити не буду!
For hath any said unto God, I have borne [chastisement], I will not offend [any more]:
32 Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не бу́ду чинити!“
That which I see not teach thou me: If I have done iniquity, I will do it no more?
33 Чи на думку твою надолу́жить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!
Shall his recompense be as thou wilt, that thou refusest it? For thou must choose, and not I: Therefore speak what thou knowest.
34 Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:
Men of understanding will say unto me, Yea, every wise man that heareth me:
35 „Йов говорить немудро, а слова́ його без розуміння.
Job speaketh without knowledge, And his words are without wisdom.
36 О, коли б Йов дослі́джений був аж навіки за відповіді, як злі люди,
Would that Job were tried unto the end, Because of his answering like wicked men.
37 бо він додає до свойого гріха́ ще провину, — між нами він пле́ще в долоні та мно́жить на Бога промови свої“.
For he addeth rebellion unto his sin; He clappeth his hands among us, And multiplieth his words against God.
